Терапія
Схема лікування підбирається в залежності від локалізації ураження. Терапією стафілококової інфекції у дітей та дорослих займаються лікарі-інфекціоністи. У більшості випадків пацієнтів з золотистим стафілококом госпіталізують.
При легких формах хвороби антибіотики не призначають. У разі погіршення самопочуття і вираженості клінічної картини лікування починають з прийому напівсинтетичних пеніцилінів («Амоксиклав»). «Цефтріаксон» і «Кефзол», які призначають при лікуванні ряду бактеріальних інфекцій, зазвичай виявляються малоефективні через стійкості золотистого стафілокока до пеніцилінів і цефалоспоринів.
Тривалість терапії залежить від ступеня тяжкості хвороби, ураження шкіри або внутрішніх органів. При нормальному перебігу інфекції для повного знищення патогенної мікрофлори потрібно 7-14 днів, але у деяких випадках лікування може тривати до кількох місяців.
Гнійно-запальні захворювання епідермісу з приєднанням стафілококової інфекції є показанням для призначення антибіотика місцевої дії «Мупироцин» та похідних плевромутилина. При легкому перебігу хвороби рани обробляють антисептиками (розчином брильянтової зелені, марганцю, перекисом водню) та антибактеріальними мазями («Бактробан», «Тетрациклін», «Оксикорт»). У разі розвитку абсцесів або флегмони здійснюють хірургічне розтин гнійників для відтоку гною.
При харчовій токсикоінфекції, спровокованої золотистим стафілококом, антибіотики не призначаються, застосовують тільки «стафілококовий Анатоксин». Крім того, хворому обов’язково промивають шлунок і заповнюють об’єм циркулюючої крові краплинними інфузіями і пероральним прийомом сольових розчинів (розчин глюкози, натрію хлорид, «Регідрон» та ін). Для лікування золотистого стафілокока і профілактики дисбактеріозу кишечника рекомендують застосовувати протигрибкові препарати («Дифлюкан», «Ністатин») одночасно з антибіотиками. Паралельно при будь-якій локалізації бактеріального ураження хворому призначають імуномодулятори, вітамінно-мінеральні комплекси.
