Методи лікування
Лікування синдрому Рейно полягає в терапії основного захворювання, яке викликало спастичні явища в дрібних судинах. Дуже часто досягнення ремісії при хронічній ревматоїдної або ендокринної патології призводить до зникнення нападів. Одночасно призначають медикаменти для розширення судин і поліпшення мікроциркуляції крові:
- “Трентал”;
- “Ніфедипін”;
- “Верапаміл”;
- “Вазапростан”;
- “Дилтіазем”;
- “Фентоламін”;
- “Нікардипін”.
Синдром часто супроводжується сильним болем в пальцях і кистях під час нападу. Щоб усунути неприємні відчуття, призначають нестероїдні препарати протизапальної дії. Якщо синдром викликаний ревматичними патологіями, то такі ліки стають медикаментами першого вибору для основної терапії. Застосовують наступні засоби:
- “Диклофенак”;
- “Індометацин”;
- “Ібупрофен”;
- “Бутадіон”;
- “Реопірин”.
Важливо пам’ятати, що ці ліки агресивно діють на слизову оболонку ШКТ. Їх тривале вживання може стати причиною виразкової хвороби. Тому разом з ними призначають препарати, що захищають шлунок: “Омепразол” і “Циметидин”.
У гострий період аутоімунних захворювань показані кортикостероїди (“Преднізолон”, “Дексаметазон”) і цитостатики (“Метотрексат”). Застосування таких препаратів вимагає обережності, їх дозування підбирається індивідуально.
Якщо приступ затягується, то призначають ін’єкції спазмолітиків: “Дротаверину”, “Діазепаму”, “Платифіліну”. В домашніх умовах можна зігріти руки в теплій воді або розтерти їх шматочком вовняної тканини. Це допоможе швидко зняти біль.
Медикаментозне лікування синдрому Рейно доповнюють сеансами фізіотерапії. Показано застосування наступних процедур:
- вкрай високочастотної терапії (КВЧ);
- магнітотерапії;
- рефлексотерапії.
Якщо консервативне лікування виявляється неефективним, то вдаються до хірургічної операції. Щоб усунути періодичний спазм артерій, видаляють ділянку симпатичної нервової системи. У результаті судини перестають надходити патологічні сигнали, які викликають скорочення їх стінок. В даний час цю операцію намагаються проводити найменш травматичним способом з використанням ендоскопа. Проте навіть після хірургічного втручання не можна виключити рецидив патології через 2-3 роки.
