Проведення діагностики
При діагностиці цієї патології потрібно враховувати не кожен її ознака окремо, а всю сукупність симптомів відразу. У тому випадку, якщо є хоча б чотири фактори, то можна з високою часткою ймовірності сказати про те, що у людини дійсно є синдром Шегрена. Отже, лікарі звертають увагу на наступні симптоми:
- Наявність збільшених привушних слинних залоз.
- Розвиток синдрому Рейно, при якому відбувається порушення кровообігу в ногах або кистях рук.
- Поява сухості в порожнині рота.
- Збільшення швидкості осідання еритроцитів.
- Виникнення проблем з суглобами.
- Поява частих спалахів хронічного кон’юнктивіту.
В цілях підтвердження наявності хвороби застосовують різні методи лабораторного діагностування. Перш за все, на аналіз синдрому Шегрена здається кров. Часто у пацієнта виявляють анемію поряд з помірною лейкопенією і підвищенням ШОЕ. Що стосується біохімічного аналізу, то він буде показувати підвищений рівень глобулінів і загального білка. В підвищеній кількості буде міститися і фібрин. Імунологічні реакції будуть відображати перевищений рівень імуноглобулінів і патологічних аутоантитіл.
Яка ще діагностика синдрому Шегрена проводиться?
В рамках проведення тесту Ширмера зазвичай виявляють низьку вироблення слізної продукції у відповідь на стимулювання нашатирним спиртом. Завдяки забарвленню склери спеціальними барвниками вдається виявляти ерозії епітелію. Діагностичні процедури також включають проведення контрастної рентгенографії і ряд наступних досліджень, наприклад:
- Проведення біопсії слинних залоз.
- Виконання ультразвукового дослідження слинних залоз.
- Проведення рентгенографії легень.
- Виконання процедури гастроскопії.
Крім усього іншого, також проводиться ехокардіографія, яка допомагає виявляти ускладнення, які зачіпають інші органи з системами організму.
Лікування синдрому Шегрена повинно бути комплексним.
