Книга Магерини
Французький літератор навіть не підозрював, що він зможе стати жертвою подібного стану. Своїм описом він залучив не лише дослідників літературної творчості, але і психологів. Одним з дослідників стала доктор Р. Магерини, яка в 1979 році розповіла світу про новий розлад психіки. Її книга «Синдром Стендаля» відразу ж знайшла популярність. З тих пір це поняття міцно увійшло в психологію. Воно стало означати стан дискомфорту, викликане твором мистецтва.
Магерини вивчила більше сотні випадків прояву даного синдрому. Зокрема, вона розповіла історію німецької туристки, яка зомліла на сходах італійської базиліки. А також про юного жителя США, який при одному погляді на скульптуру Давида на час втратив пам’ять.
Що викликає цей стан?
Тоді ж з’ясувалася і причина синдрому Стендаля. Пояснюється виникнення даного стану тим, що Флоренція перенасичена великою кількістю пам’яток, і свідомість надто вразливих людей відмовляється обробляти таку кількість нової інформації. Виявляється, що жертвою цього синдрому стають десятки туристів.
Деякі психологи інакше називають цей стан – флорентійським синдромом, так як найчастіше спостерігається він у колисці Ренесансу. Дискомфортний стан наздоганяє мандрівників зовсім раптово. Приміром, після милування картинами Рафаеля, Караваджо.
Відчуваючи синдром Стендаля, турист впадає в неспокій. Людина дуже гостро сприймає картини і скульптури, як би переносячись у зображену на полотні реальність. Межа між реальністю і фантазією для таких людей стирається. Турист, стикаючись лицем до лиця з “Джокондою” або “Пьетой”, відчуває потужний емоційне потрясіння.
Однак цілком можливо, що в творах великих художників можна відшукати не тільки «друге дно», про яку з таким натхненням розповів автор «Коду да Вінчі», але і третій шар, який звертається до тонких і таємничим матерій.
