Особливості використання
«Глімепірид», як показали клінічні дослідження, адсорбується з шлунково-кишкового тракту в рівній мірі і при трапезі, і без такої. Біологічна доступність практично абсолютна, оцінюється як дуже близька до ста відсотків. Для досягнення найбільш високого рівня концентрації в кровоносній системі необхідно близько 150 хвилин. Кліренс медикаменту досить повільний, а зв’язування з білками підвищена. Приблизні оцінки дають показник 95 %. «Глімепірид» здатний проникати крізь плаценту, спостерігається в грудному молоці, що стало підставою для заборони на таку терапію у період вагітності. Невисокий відсоток активного з’єднання здатний подолати гематоенцефалічний бар’єр.
Тривалість напіввиведення – не менше п’яти годин, але не більше восьми при адекватному функціонуванні систем і тканин організму. Великі часові проміжки потрібні, якщо хворому призначено високі дози кошти. Відомо, що глімепірид у клітинах печінки трансформується, причому в реакції бере участь фермент CYP2C9. Трохи більше половини метаболітів залишають організм через сечовидільну систему, близько третини – з калом. Накопичувальний ефект відсутній. Фармакокінетика в дуже малій мірі пов’язана зі статевою приналежністю, віком хворого.
