Toyota Starlet – компактний автомобіль, що випускався японським концерном в різних варіаціях з 1973 по 1999 рр. Він був укороченою версією популярної моделі Corolla і завоював репутацію надійного, але нудного транспортного засобу. Винятком є спортивні версії, які користувалися великою популярністю в європі, особливо у Великобританії.
Перше покоління P40/P50
У квітні 1973 року компанія «Тойота» запустила в серію модель Publica Starlet 40, оснащавшуюся двома варіантами двигунів об’ємом 993 і 1166 см3. Автомобіль вийшов досить цікавим, з відсиланням до спорткарам, але реалізовувався головним чином в Японії. Покупцям пропонувалося 3 типи кузова:
- 3-дверний універсал;
- 4-дверний седан;
- 2-дверне купе.
Перше покоління Toyota Starlet випускалося в 5 комплектаціях: Standard, Deluxe, Hi-Deluxe, ST і SR.
Друге покоління Р60
Обкатавши технологію в Країні висхідного Сонця, японці розширили виробництво і в 1978 році випустили модель другого покоління для європейського ринку. До цього часу в світі на хвилі нафтової кризи велику популярність отримали невеликі економічні автомобілі. Нова Toyota Starlet Р60 якраз відповідала цим параметрам. Зовнішній вигляд був значно змінений на догоду смакам європейців і авто позбувся початкового чарівності.
«Старлет» оснащувався чотирма типами силових агрегатів:
- KP61 4K i4 (1,290 см3);
- KP61 4K-E EFI i4 (1,290 см3);
- KP62 3K i4 (1,166 см3);
- kP60 2K i4 (993 см3).
Трьох – і п’ятидверні хетчбеки пропонувалися на експортних ринках, більш довгий п’ятидверний варіант (також відомий як Van) продавали в Японії та ряді азіатських країн.
До речі, технічні характеристики Toyota Starlet були дуже передовими для свого часу. Р60 став першим легковим автомобілем «Тойоти», у якому було використано рульове управління із зубчатою рейкою. Підвіска на серійних кузовах 60-ї серії представлена у вигляді передніх розпірок MacPherson з чотирма задніми пружинними стійками для моделей хетчбека і підвіскою з листової пружини на моделях типу фургон.
Третє покоління P70
В жовтні 1984 року світу представили наступну реінкарнацію «Старлета». На відміну від попередніх поколінь, 70-я серія стала суто передньопривідною. Помітною зміною стало посилення двигунів Toyota Starlet: вони підросли як в об’ємі, так і в потужності. 12-клапанні мотори класу E1 і E2 прийшли на зміну старим силових установок. Вперше користувачам було запропоновано широкий вибір коробок передач чотирьох типів:
- 4-швидкісна АКПП;
- 3-швидкісна АКПП;
- 4-швидкісна МЕХАНІКА;
- 5-швидкісна МЕХАНІКА.
Габарити моделі були традиційно компактними: довжина становила 3,7 м, висота – 1,38 м, ширина – 1,59 м. Споряджена маса не перевищувала 740 кг. Зовнішній вигляд автомобіля став більш сучасним за рахунок нового бампера і головних вогнів. В цілому силует став «рубаним», стрімким. Типи кузова залишалися незмінними: 3-дверний комерційний фургон, 3/5-дверний хетчбек.
Японський автовиробник представив широку лінійку комплектацій: Standard, DX, Soleil, XL, XL Lisse, SE, Si, Si Limited. Особливий інтерес викликали однолітрові спортивні турбовані версії Turbo R і Turbo S. Вони комплектувалися моторами 2E-TELU і оснащувалися активною підвіскою.
Четверте покоління P80
У грудні 1989 року на японський ринок вийшла Toyota Starlet четвертого покоління. Від побратимів він відрізняється трохи нудним акуратним обтічним дизайном. Автомобілі для Японії отримали нові двигуни з двома кулачками 4E-F і 4E-FE, а також мотор 4E-FTE з турбонаддувом. На експортних зразках збереглися силові агрегати класу 1E і 2E. Також був доступний 1,5-літровий дизель 1N.
«Старлет» 80-ї серії пропонувався в широкому діапазоні варіантів: Van, Soleil, Soleil L (найпопулярніша комплектація), S, X, X Limited, Si. Існували й спортивні версії: Gi і GT Turbo. «Заряджені» модифікації від звичайних відрізняються більш вираженими бамперами, передніми кріслами з бічною підтримкою, наявністю спойлера, «агресивними» фарами і задніми ліхтарями. GT Turbo має дворежимний (низький та високий) турбонаддув.
В Європі «Старлет» P80 дебютував на Женевському автосалоні в 1990 році. Найбільше поширення в країнах Євросоюзу отримала версія 1.3 XLi. В Швейцарії продавалася спортивна модифікація 1.3 Si. Вона оснащувалася спеціальними передніми сидіннями, трехспицевым рульовим колесом, люком на даху і заднім спойлером. У Великобританії поставлявся 3-дверний хетчбек 1.0 GL, пізніше замінений на 1.3 GLi. У 1994 році модельний ряд поповнили трьохдверний 1.3 XLi і п’ятидверний 1.3 GLi.
П’яте покоління P90
Останнє покоління вдалої серії від японського автовиробника випускалося до літа 1999 року. Дизайн автомобіля зазнав еволюційних змін: дещо змінилася радіаторна решітка, обводи стали більш плавними, задні ліхтарі з вертикального положення перемістилися в горизонтальне. На кілька сантиметрів збільшилася довжина кузова, колісна база при цьому залишилася незмінною – 2,30 м
Модель чітко ділилася на три підкласи:
- Reflet (стандартні).
- Glanza (спортивні).
- Carat (більш розкішні).
Основним силовим агрегатом був двигун 4E-FE. Базова модель також могла оснащуватися дизельним мотором 1N. На тлі товаришів вигідно відрізнялася п’ятидверна модифікація Starlet Remix, виконана в SUV-стилі. Вона мала потужний бампер і пластикові накладки над крилами і порогами, рейлінги і запасне колесо, крепившееся до задніх дверей.
Toyota Starlet Glanza
Це спортивна версія P90 п’ятого покоління. Glanza S оснащена атмосферним мотором 4E-FE об’ємом 1331 см3. Він видає 85 к. с. (63 кВт), що для легкої машини більш ніж достатньо. Втім, динаміку розгону до сотні складно назвати швидкісний – 9,6 секунд.
Glanza V працює від двигуна 4E-FTE з турбонаддувом аналогічного об’єму. Силовий агрегат генерує 140 л. с. (103 кВт) при 6400 об./мін. Це більш солідний компаньйон для компактвена, розгін з 0 до 100 км/год займає 8,3 секунди. Цікаво, що для максимального зниження ваги в машину не ставили електросклопідйомники і кондиціонер.
