Діагностика
Як вже говорилося на самому початку, це захворювання виявити не так-то просто. Видно навіть по фото – перші ознаки та симптоми трихомоніазу у чоловіків, як і у жінок, візуально схожі з проявом інших ЗПСШ. Так що лікарям доводиться вдаватися відразу до декількох методів діагностики:
- Опитування пацієнта і огляд. Це потрібно для первинної оцінки стану хворого. Проводиться аналіз наявної симптоматики, що допомагає з’ясувати наявність або відсутність супутніх захворювань.
- Збір біологічного матеріалу за методом прямої імунофлюоресценції – мазок з уретри (або з піхви, якщо пацієнтка – жінка), допомагає виявити наявність специфічного антигену. Його обробляють з допомогою спеціалізованих реагентів, а потім досліджують під люмінесцентним мікроскопом. Якщо в біоматериалі є трихомонади, то він буде світитися. Саме характер світіння дає можливість визначити кількість бактерій, а також рівень їх активності.
- Мікроскопічне дослідження. Знову-таки, береться мазок, але крім нього лікар також вимагає на збір сперму і рідина, отделяемую передміхурової залозою. Біоматеріал обробляють натрій хлориду, а потім вивчають під мікроскопом.
- Бактеріологічний посів. Один з найнадійніших методів. У пацієнта беруть біоматеріал, після чого його «висаджують» в специфічному середовищі, де можуть вирости лише певні бактерії. Якщо людина інфікована, то через кілька діб в ній утворюються великі трихомонадного колонії.
- ПЛР-методика. Найбільш надійний спосіб, що допомагає підтвердити наявність хронічної форми захворювання. Він передбачає вивчення біоматеріалу (слини, мазка з уретри і крові), в ході якого виявляється присутність у ньому ДНК збудника. Точність методики досягає 100%, а результати виявляються протягом доби.
Потрібно якомога раніше відправитися на діагностику, яка допоможе підтвердити перші ознаки та симптоми трихомоніазу у чоловіка. Важливо почати лікування вчасно, інакше потім доведеться боротися з наслідками, про які було сказано вище. Жінок це теж стосується.
