Цитомегаловірус – лікування, опис, симптоми та наслідки

Цитомегаловірус на тлі вагітності

Більшість жінок в перший раз стикаються з цитомегаловірусом ще до зачаття. У тому випадку, якщо про цей факт достовірно відомо, то можна його не боятися. У випадках реактивації даної інфекції під час виношування ризик передачі вірусу від матері дитині складає всього один відсоток. При цьому безпосередньо ризик виникнення патологій у плоду складає всього 0,1 %. Ці числа, зрозуміло, ненульові, але на тлі інших небезпек подібні ймовірності несерйозні.

У тому випадку, якщо жінка планує дитини або просто думає про це, або ж вона входить в число представниць дітородного віку, ведучи постійну сексуальне життя, їй слід неодмінно заздалегідь перевірити, чи є у неї антитіла до цитомегаловірусу. Для цього буде цілком достатньо скласти лише один аналіз на наявність прихованих інфекцій. Отриманий результат слід зберегти.

Найбільш несприятливим вважається первинне зараження цим вірусом під час вагітності. При такій умові вірус може передатися дитині у сорока відсотках випадків. А ризик подальшого виникнення патологій у нього буде дорівнювати дев’яти відсоткам. В середньому, як показує статистика, з вродженою формою цитомегаловірусу народжується одна дитина на сто п’ятдесят новонароджених. Вісімдесят відсотків таких дітей не мають вираженої симптоматики цитомегаловірусу. Правда, відсутність симптомів зовсім не захищає від можливих наслідків.

Цікаве:  Екзема на обличчі: причини і методи лікування

Результат інфікування, як правило, залежить від строку, на якому сталося зараження. Спочатку виношування цитомегаловірус найчастіше є однією з найбільш частих причин завмерла, а разом з тим вагітності, що не розвивається. Причина припинення вагітності на фоні інфікування криється в аномалії розвитку плода, які несумісні з життям. Таким чином, організм самостійно запобігає подальше народження важкохворої дитини. У тому разі, якщо такий захисний механізм дасть збій, то народиться дитина з аномаліями розвитку, тяжкість яких буде коливатися в досить великих межах. До найбільш серйозних патологій відноситься відсутність головного мозку (тобто розвиток аненцефалії), а крім того, мікроцефалія (коли дитина народжується з аномально маленькою головою).