Діагностика захворювання
Анамнез патології у подібному випадку малоінформативний, оскільки він, як правило, не дає достатніх даних про патології, що стосується також і ін’єкційної проби Манту, яка показує або виражену позитивну, або гіперергічної реакції. Тим не менш, при прийомі протитуберкульозних лікарських препаратів може спостерігатися слабкий позитивний або помірний результат.
Основними методами діагностики подібної патології є:
Простукування, а також прослуховування, що застосовується стосовно патологічних утворень великих розмірів. Легеневий звук при цьому більш короткий, а дихання над вогнищем інфекції ослаблене. Можливі звуки тертя і хрипи, а іноді помітно наявність рідини в легені (вологий звук).
Аналіз крові, який ефективний при прогресуючих типах хвороби. При даному дослідженні спостерігається зниження лімфоцитів і лейкоцитів, зростання моноцитів і швидкість осідання еритроцитів, гіпоальбумінемія.
Мокрота на посів малоінформативна, оскільки навіть у фазі розпаду освіти мікобактерії туберкульозу іноді залишаються непоміченими.
Рентген, який є основним і найбільш показовим способом при всіх різновидах і стадіях даної патології. На знімку чітко візуалізується вогнище у вигляді овального або круглого затемнення з вираженими границями і рівною поверхнею. Подібна картина характерна для періоду ремісії. При загостренні захворювання обриси стають менш чіткими.
Мета діагностичних методів – диференціювати захворювання. Клінічні ознаки при цьому досить неспецифічні. Тому дуже важливо відрізняти туберкулому легенів від інших патологічних явищ, якими можуть бути різноманітні доброякісні або злоякісні новоутворення, аспергільоз, кісти, паразити, грибок, інфаркти і т. д. Діагностикою та терапією патологічного процесу займається фтизіатр, торакальний хірург або пульмонолог.
Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9
