Історія виникнення
Якщо справа стосується жіночої краси, без Стародавнього Єгипту явно не обійшлося. Історія нарощування волосся – не виняток. Воно зародилося саме там. Єгипетські жерці і заможні люди ходили в перуках, які були акуратно заплетене в коси під одну довжину – каре. Штучні волосся зачісували назад, а закріплювали їх за допомогою діадем, обручів або гребенів.
Озираючись на світову історію в цілому, можна зрозуміти, що перуки і шиньйони завжди були в ціні і популярності. Їх всіляко прикрашали: усипали пудрою, покривали сіточками і дорогими каменями. Аж до ХХ століття не було уявлень про життя без штучних волосся.
Та в кінці 80-их років минулого століття головним трендом стали гладкі, блискучі і довге волосся. Володарів густих кучерів це привело в замішання. Професіонали почали шукати шляхи вирішення проблеми з волоссям. В той період був знайдений вихід: технологія міцного сплетення по всій голові кос, щоб можна було пришити тресс – широкі пасма штучних або натуральних волосся. Головне завдання полягало в тому, щоб максимально близько один до одного закріпити тресс, які в подальшому можна було укладати і навіть стригти.
А ось серед європейців прорив у відкритті зробив стиліст-перукар Саймон Форбс.
Його техніка кріплення волосся до цих пір актуальна в наш час. Суть її полягає в тому, що до власних волосся прикріплюються штучні пасма (Форбс використовував тільки їх, так як любив віддавати перевагу гігієнічність і естетичність) з відступом від коренів на 1 сантиметр. За рахунок цього зачіска автоматично збільшувалася в своєму обсязі і дозволяла подовжити волосся відразу на 70 сантиметрів. Фальшиві пасма прикріплялися до волосся за допомогою спеціальних засобів, що складаються з кератину або клею. Саме Саймон запропонував змінювати не тільки довжину і об’єм, а також колір волосся.
Звичайно, крокуючи в ногу з часом змінювалась технологія нарощування волосся, але основна суть принципу залишається тією ж: штучні або натуральні пасма прикріплюють до власних волоссю.
