Вегетативна дисфункція: симптоми і лікування

Порушення вегетативної нервової системи або вегетативна дисфункція являє собою сукупність клінічних симптомів порушення функціональної діяльності вегетативного відділу ЦНС, які провокують порушення роботи внутрішніх органів. Часто така патологія проявляється в дитячому віці, в період росту дитини, у підлітковому віці вона спостерігається в 100% випадків. Таке явище вважається не самостійним недугою, а синдромом, що супроводжує будь-якої патології. Зазвичай такий розлад стає причиною розвитку неврозів, що значно погіршують якість життя людини.

Характеристика і опис проблеми

Вегетативна дисфункція – сукупність функціональних порушень, що обумовлюється розладом тонусу судин і розвитком неврозів, що погіршують якість життя людини. При даному стані втрачається нормальна реакція судин на внутрішні або зовнішні імпульси, при цьому вони або розширюються або звужуються.

ВНС стежить за діяльністю органів і систем в організмі, на які впливають різні внутрішнє і зовнішні причини. Вона сприяє адаптації організму до мінливих умов зовнішнього середовища. Ця нервова система має у своїй структурі дві підсистеми:

Симпатична НС сприяє скороченню кишечника, збільшення потовиділення, серцевого ритму, звуження судин, підвищення кров’яного тиску в результаті посилення діяльності серця.

Парасимпатична НС сприяє скороченню м’язів, стимуляції діяльності всіх залоз в організмі, розширенню судин, зниженню тиску в результаті уповільнення роботи серця.

Між діяльністю даних підсистем існує баланс, при порушенні цієї рівноваги відбувається розлад роботи внутрішніх органів і всього організму, розвивається синдром вегетативної дисфункції. Дане розлад являє собою стан, при якому проявляється симптоматика соматичних патологій при відсутності поразок органічного характеру. Дані симптоми, які мають психогенну природу, змушують людини відвідувати різних лікарів, які, в свою чергу, не виявляють у них ніяких захворювань. При цьому дисфункція вегетативної нервової системи заподіює людині безліч страждань.

Дисфункція ВНС сьогодні в медицині зустрічається дуже часто, вона спостерігається у 15% дітей і 80% дорослих людей. Зазвичай захворювання проявляється у віці від двадцяти до сорока років. Жінки більшою мірою схильні до розвитку патології. Вегетативна дисфункція у підлітків проявляється завжди.

Причини розвитку недуги

Головною причиною розвитку патології виступає порушення регулювання з боку ВНС, на розвиток якого впливають наступні фактори:

Спадкова і генетична схильність.

Зміна гормонального фону в період статевого дозрівання або менопаузи.

Захворювання ендокринної системи.

Патологія головного мозку органічного генезису в результаті травми, пухлини, інсульту та іншого.

Тривалі стреси та емоційні напруги.

Особливості характеру, у виді недовірливості і тривожності.

Наявність згубних звичок.

Неправильний раціон харчування.

Схильність до алергічних реакцій.

Інтоксикації кровоносної та нервової систем.

Вплив радіації, вібрації, шуму у результаті трудової діяльності.

Хірургічні втручання.

Вживання тривалий час сильних антибіотиків.

Наявність хронічних інфекцій в організмі.

Гіпоксія плоду під час вагітності жінки, родові травми, при яких розвивається дисфункція вегетативної системи у дітей.

Як видно, причин розвитку патології багато. У більшості випадків такі явища проходять самостійно в міру дорослішання людини. Але іноді захворювання може заподіювати незручності людині все життя.

Форми патології

Синдром вегетативної дисфункції буває декількох форм:

Серцева або кардіальна форма характеризується виникненням страху смерті, в результаті чого збільшується кров’яний тиск, серцебиття, обличчя блідне, розвивається збудження і неспокій, які виявляються у руховій активності. Також у людини підвищується температура тіла. Це пов’язано з збільшенням активності симпатичної нервової системи.

Гіпотонічна форма обумовлюється зниженням кров’яного тиску, розвитком ціанозу кінцівок, появою акне, слабкістю, брадикардій, задишкою. У важких випадках може спостерігатися мимовільне сечовипускання, дискомфорт в області очеревини, алергії. Такі симптоми пов’язані з підвищенням активності парасимпатичної НС.

Змішана вегетативна дисфункція проявляється у вигляді чергування симптомів перших двох форм.

Типи розладів ВНС

Прийнято виділяти декілька типів розладів вегетативної нервової системи:

Соматоформная вегетативна дисфункція, лікування якої відбувається досить успішно. Така патологія зустрічається найчастіше. Вона характеризується проявом неврозу у вигляді ознак різних захворювань хронічного характеру, яких насправді не існує. В даному випадку нерідко спостерігаються напади панічних атак, психогенний кашель, запаморочення та розлади травлення. Таке явище пов’язане з хронічними стресами й депресіями.

Ураження кори головного мозку, що розвивається в результаті ДТП, травмах мозку, патології ЦНС. В даному випадку людина відчуває сильне запаморочення, у нього знижується кров’яний тиск, розвивається часте сечовипускання і діарея. Після таких нападів пацієнт скаржиться на слабкість і млявість.

Постійне подразнення структур периферичної НС часто виникає перед менструацією, при сечокам’яної хвороби, больового синдрому в області шиї. Така дисфункція вегетативної нервової системи симптоми проявляє яскраво, що пов’язано з розвитком серйозних патологій в організмі. При прояві будь-яких ознак захворювання необхідно відвідати лікаря.

Симптоми і ознаки недуги

Початковий етап розвитку патології характеризується розвитком неврозу, що провокує подальший перебіг захворювання. Невроз обумовлюється порушенням тонусу судин, чутливості шкіри, живлення клітин м’язів, алергічними реакціями та розладами діяльності внутрішніх органів. Спочатку проявляються всі ознаки неврастенії, потім вегетативна нервова дисфункція проявляє симптоми у вигляді наступних розладів:

Астено-невротичний синдром при якому спостерігається постійна втомлюваність, зниження працездатності, чутливість до погодних умов, виснаження організму, непереносимість шуму, розлад адаптації.

Синдром порушень психіки виражається в зниженні настрою і рухової активності, загальмованості, розвитку вразливості, сентиментальності, слізливості, іпохондрії. У людини розвивається сильна тривога, яку він не здатний контролювати.

Кардиоваскулярный синдром проявляється у вигляді болю в серці, які з’являються після нервового напруги або стресу. Біль не купірується медикаментами, кров’яний тиск починає коливатися, з’являється прискорене серцебиття.

Кардіалгіческій синдром характеризується появою серцевої болю різного характеру, що виникає після фізичних навантажень, емоційних переживань.

Сидром судинних порушень, при якому розвивається набряк і гіперемія кінцівок, з’являється дратівливість. У важких випадках можливий розвиток інсульту.

Респіраторний синдром обумовлюється розвитком задишки в момент емоційного переживання, відчуттям нестачі повітря. У важких випадках можливий розвиток задухи.

Цереброваскулярный синдром, при якому розвивається мігрень, дратівливість, порушується інтелект.

Нейрогастральный синдром характеризується розвитком метеоризму, запорів, печії, гикавки, відрижки.

Вегетативна дисфункція симптоми починає проявляти в дитячому віці. Діти при такій патології часто хворіють, скаржаться на нездужання при зміні погодних умов. Зазвичай симптоматика проходить з віком, але це спостерігається не завжди.

Найчастіше до лікаря потрапляють пацієнти, у яких відзначається генералізований тривожний розлад, панічний розлад або порушення адаптації.

Діагностичні заходи

З-за великої кількості симптомів і ознак прояву постановка діагнозу «вегетативна дисфункція» є складною завданням.

Лікар вивчає анамнез захворювання, вислуховує скарги пацієнта і призначає проведення різних діагностичних тестів. В даному випадку необхідно обстеження декількох медиків, наприклад, кардіолога, невролога та терапевта. Часто в якості діагностичного методу використовують електрокардіограму, реовазографию, гастроскопію, УЗД, лабораторні аналізи крові і сечі, ФГДС, МРТ. Дуже важливо досліджувати нервову систему пацієнта за допомогою електроенцефалографії та КТ.

Дуже важливо, щоб лікар зміг побачити психопатологічні ознаки захворювання, які відіграють вирішальну роль у правильності постановки діагнозу і ефективності лікування. Зазвичай вегетативна дисфункція супроводжується емоційно-афективними порушеннями, куди входить тривога і депресія, а також фобіями, истериями та іншими патологіями. Самим головним симптомом захворювання виступає тривога людини, яка не піддається контролю.

На підставі результатів досліджень та симптоматики захворювання лікар ставить точний діагноз і розробляє тактику терапії. При підозрі на появу вегетативної дисфункції рекомендується пройти повне обстеження для виключення ризику розвитку серйозних патологій, симптоми яких можуть бути схожими з захворюванням.

Терапія патології

Дисфункція вегетативної нервової системи лікування вимагає комплексне, що включає немедикаментозну терапію, фізіопроцедури, ЛФК, нормалізацію режиму дня і харчування.

За призначенням лікаря може використовуватися медикаментозне лікування для усунення неприємної симптоматики патології під час нападів. Як медикаментозних препаратів призначаються:

• транквілізатори, наприклад, «Феназепам»,
• нейролептики, наприклад «Сонапакс»,
• ноотропні ліки («Пірацетам»),
• снодійні засоби,
• антидепресанти,
• седативні препарати,
• серцеві та судинні ліки,
• вітаміни.

У деяких випадках може знадобитися прийом гіпотоніків, наприклад, «Корвалолу».

Зазвичай медикаментозне лікування повинно тривати не менше чотирьох тижнів, потім препарати обережно починають відміняти, поступово знижуючи їх дозу. При швидкій відміні ліків зростає ризик розвитку рецидиву захворювання. Наявність ознак дисфункції говорить про те, що терапія повинна бути продовжена, можливо її доповнення іншими групами медикаментів. В середньому курс лікування повинен становити від двох до шести місяців.

Немедикаментозна терапія

Пацієнти повинні дотримуватися всіх призначень лікаря:

Уникати стресових ситуацій, емоційних напружень. Рекомендуються у даному випадку позитивні емоції.

Правильно харчуватися. Обмежуючи вживання солі, кави і міцного чорного чаю.

Нормалізувати період сну і неспання. Лікарі рекомендують спати близько восьми годин на добу в провітрюваному приміщенні.

Відвідувати басейн, займатися спортом. Здійснювати піші прогулянки.

Пройти курс масажу.

Вегетативна дисфункція лікування також передбачає у психотерапевта, який допоможе виявити причини розвитку патології і усунути їх. Необхідно пам’ятати про те, що лікування захворювання буде проходити тривалий період часу.

У деяких випадках можливе використання ліків рослинного походження після узгодження з лікарем. До таких засобів відносять плоди глоду, звіробій, валеріану, мелісу та інше. Ці рослини сприяє нормалізації діяльності серцево-судинної системи, тонізації НС. Стимуляції імунітету, поліпшенню обмінних процесів в організмі, зниженню частоти появи нападів захворювання.

Невиконання призначень лікаря призводить до погіршення самопочуття, а також до розвитку небезпечних порушень в організмі людини.

Прогноз

Зазвичай захворювання розвивається в дитячому віці і проходить самостійно в міру дорослішання людини. У важких випадках потрібна медична допомога. Лікування захворювання проходить тривалий час, людина успішно виліковується при правильному підході до розробки тактики терапії.

Профілактика

З метою профілактики рекомендується проходити регулярні спостереження у невролога, своєчасно діагностувати і лікувати інфекції, ендокринні і серцево-судинні патології, знизити навантаження на нервову систему. Також людині необхідно нормалізувати режим сну і неспання, харчування, позбутися шкідливих звичок, вживати вітамінні комплекси в осінній та весняний час року. В період загострення захворювання лікарі рекомендують пройти курс фізіотерапії.