Головна інтрига та її реалізація
Основна шпигунська ідея серіалу полягає в тому, що уряди Китаю і РФ збираються укласти договір про постачання природного газу. Майбутня угода міститься в таємниці, щоб вороги не змогли перешкодити взаємовигідної домовленості між двома країнами. Угоду опікується ФСБ. У відповідь ЦРУ, щоб з’ясувати подробиці договору, вирішує задіяти своїх агентів – «сплячих», які давно були впроваджені в різні російські відомства. Крім основної фабульної інтриги, сюжет містить відгалуження про підготовлюваний ісламістами теракт, про протиборстві силових структур і війнах олігархів. При такій значущій зав’язці автори допускають непрощенну помилку, на яку вказують усі реценденты у відгуках про фільмі «Сплячі». Серіалу відчайдушно не вистачає справжнього драйву, енергії та адреналіну. Не вражає навіть ключова сцена погоні за «перевертнем у погонах».
В цілому, відсутність перерахованого вище можна було пробачити, якби хоч один персонаж стрічки був по-справжньому колоритним і харизматичним, захоплюючим глядацьку увагу. Актори і ролі «Сплячих», за винятком Ігоря Петренка, перевоплотившегося у полковника ФСБ, підібрані один до одного типажами не зовсім гармонійно. Приміром, Івана Журавльова, нібито журналіста газети «Дзеркало», а насправді резидента ЦРУ «Етан», зіграв Дмитро Ульянов. Виконавець в образі спецагента американської розвідки виглядає не дуже переконливо. Образ коханої Андрія Родіонова на екрані розкрила Наталія Рогожкіна. В окремих емоційних епізодах виконавиця відчайдушно переграє. Коханку Івана, телеведучу Оксану Троїцьку, зіграла Пауліна Андрєєва, а Федір Бондарчук з’являється в кадрі в іпостасі віце-прем’єра.
Дійові особи не відрізняються серйозною опрацюванням і ґрунтовним втіленням. Кадр швидше наповнюють шаблонні персонажі, запозичені з фейлетонів, карикатур і пародій.
