Вірш Буніна « Дитинство»
До одинадцяти років Іван Олексійович виховувався в маєтку Озерки, що знаходиться в Орловській губернії. Саме тому його найяскравіші спогади дитинства були пов’язані з невимовною красою російської природи. Поет завжди відчував спокій, яке давала йому краса тутешніх місць, коли він ще був хлопчиськом-шибеником. Бунін любив тікати з маєтку в ліс. Коли письменник став старше, він часто згадував минуле дитинство.
Дитячі роки для нього – ресурс натхнення, зберігає запах свіжої смоли, сонячне тепло. У 1895 році поет створив вірш «Дитинство» і намагався передати в ньому ті почуття, коли він був безтурботним підлітком. У підлітковому віці він радів життю і отримував насолоду від спілкування з оточуючим світом. Доля відправила поета в Париж, але він залишив у душі любов до рідного краю.
Іван Олексійович залишив Росію, але велику частину своїх віршів присвячував красу рідних полів. З трепетом Буніна огортали спогади про величних рідних лісах з деревами-велетнями. Це асоціюється у письменника з рідним куточком, будинком і щасливими моментами життя.
Бунін любив ховатися від річного пекла під тінню величних сосен. Йому подобалася солодкість лісу в спекотний день. Саме такі яскраві відчуття охоплювали його в юності. Любив юний Бунін дивитися на те, як прокидався бор.
В юному віці ліс причаровував його відчуттям блаженства і спокою. Дитяча пора позбавлена «дорослих» проблем, а наповнена теплою любов’ю рідних. З проблемами дорослих поет зіткнувся через роки. Бунін згадує ті почуття 10-річного хлопчика, прильнувшего особою на старій сосні. Він відчуває столітнє дерево.
Але вікова різниця абсолютно не бентежить Буніна, предавшегося юним спогадами. Для нього кора красна і прогріта сонячними променями. Жива природа дарує поетові відчуття захоплення. Він асоціює сосновий аромат смоли з теплим запахом літнього дня, який таїть у собі багато незвіданого для юної чуйної душі. Його душа розкрита світу, який його оточує, і вбирає всю мальовничість світу, як губка.
