Місце розташування водного комплексу
Знаходяться водоспади Ігуасу на річці з такою ж назвою. Приблизно в 24 кілометрах від місця впадіння Ігуасу в Парану. Водний комплекс розташовується якраз на кордоні Аргентини і Бразилії. Водоспади Ігуасу поділяють річку на нижню та верхню частину. Знаходяться вони на території національних парків обох країн.
Сама річка Ігуасу бере початок неподалік від узбережжя Атлантичного океану, південніше Сан-Пауло. Вона тече вглиб материка на захід. Її протяжність становить 1320 кілометрів. В районі водного комплексу ширина річки становить близько чотирьох кілометрів. І ось по всій ширині вода спадає з високого обриву, який за формою нагадує півмісяць.
Історія
Місце, де знаходиться водоспад Ігуасу, колись змінила рельєф завдяки виверженню вулкана. Утворилася величезна западина в земної поверхні. Ось така дивна історія. В результаті катастрофи з’явилося справжнє диво світового масштабу.
Не менш цікава історія походження назви водоспадів Ігуасу. Що мовою індіанців, що жили в тутешніх місцях, означає назва комплексу? У перекладі з мови гуарані воно звучить не інакше як «велика вода», що як не можна більш точно описує водний комплекс. Першим відкрив водоспади іспанець по імені Альвар Кабезе де Вака в 1541 році. Він подався в джунглі у пошуках пригод і золота. Його загін висадився на узбережжі сучасної Бразилії і став рухатися на захід. Мандрівники перетнули Бразильське нагір’я і здалеку почули гул. Саме незрозумілі звуки вивели людей до водоспадів. Іспанський завойовник був украй здивований і вражений побаченим. Він назвав водний комплекс Сальто-де-Санта-Марія, що в перекладі з іспанської означає «стрибок св. Марії». Але ця назва не прижилася. Про своє відкриття мандрівник доповів у Мадрид. Але королівський двір природні багатства не дуже цікавили. Адже колонізаторів відправляли в Америку заради золота. Тому водоспади канули в небуття на кілька століть. Про них забули і не згадували протягом довгого часу.
І лише в дев’ятнадцятому столітті водоспад Ігуасу в Південній Америці ще раз відкрив дослідник Боселлі. До 1864 року водний комплекс належав Парагваю. Однак на територію активно претендували Аргентина і Бразилія. А тому вибухнув військовий конфлікт. Так почалася найкровопролитніша війна в Південній Америці, відома як конфлікт Потрійного Альянсу. Парагвай програв у боротьбі, тому країна була змушена піти на значні територіальні зміни, в результаті яких північний берег річки відійшов до Бразилії, а південний – до Аргентини.
Перша карта регіону була складена вже наприкінці дев’ятнадцятого століття.
З 1991 року міць і сила потоків води служить людині. Парагвай і Бразилія відкрили найбільшу гідроелектростанцію Ітайпу. Кількість одержуваної електроенергії становить 40% енергоспоживання двох країн. Дана електростанція сміливо може називатися одним із видатних сучасних досягнень людства.
