Основні методи лікування
Лікування вузлового зоба безпосередньо залежить від форми і стадії розвитку недуги. Якщо у пацієнта є одне невелике новоутворення, а збої в роботі ендокринної системи відсутні, то лікарі, як правило, приймають рішення про динамічному спостереженні. Хворий регулярно проходить огляди і здає аналізи – це дає можливість спеціалісту вчасно виявити подальший розвиток недуги.
Лікування дифузно-вузлового зоба, який пов’язаний з гормональними розладами, включає в себе прийом синтетичних гормонів – часто саме це дозволяє зменшити розмір щитовидки. Ефективною вважається терапія радіоактивним йодом. Як свідчить статистика, за допомогою подібного лікування деколи вдається зменшити об’єм залози на 30-80 %. На жаль, іноді без хірургічного втручання не обійтися.
Показання до операції наступні:
- вузли в тканинах зоб швидко ростуть;
- є підозра на злоякісне переродження тканин;
- мають місце серйозні порушення у функціонуванні залози (рівень гормонів різко знижений або підвищений);
- у пацієнта спостерігається загрудинне розташування вузла;
- у тканинах щитоподібної залози утворилися множинні кісти, всередині яких накопичується велика кількість рідини;
- зоб швидко зростає, здавлює трахею і стравохід, значно позначається на якості життя пацієнта.
Іноді під час операції лікар акуратно видаляє вузол або кісту, не зачіпаючи при цьому тканини щитовидної залози. Іноді ж потрібна часткова резекція органу, що може позначитися на його ендокринної активності. У найбільш важких випадках (наприклад, якщо має місце злоякісне переродження тканин) потрібне повне видалення щитовидної залози. В такому випадку пацієнту потрібна довічна гормональна терапія для того, щоб підтримувати нормальне функціонування організму.
Як можна побачити, симптоми і лікування вузлового зоба взаємопов’язані: від наявності тих чи інших порушень залежить вибір терапевтичних процедур.
