Запор у тримісячного малюка
Найчастіша причина запорів у цьому віці – це недолік рідини, низька перистальтика кишечника. Крім того, провокативним чинником виступає:
- прийом антибіотиків;
- введення прикорму;
- відлучення від грудей і переклад суміші;
- недостатнє харчування;
- недотримання годуючої мамою дієти.
“У дитини в 3 місяці запори, що робити?” – запитують батьки у доктора. В першу чергу усунути провокуючі фактори. А найкращою профілактикою в цьому віці є грудне молоко, не слід поспішати переводити немовля на штучне годування і вводити прикормы. Травна система малюка буде готова до іншої їжі дещо пізніше, ближче до п’яти місяців. Для полегшення страждань дитині треба давати багато води, вона допоможе розм’якшити калові маси.
У дитини постійно запори, що робити?
З проблемою запору батьки і педіатри зустрічаються часто. Для усунення цього явища і підбору лікування з’ясовують причину. Частота випорожнень на добу, яку прийнято вважати нормою, залежить від віку дитини:
- від народження до дев’яти місяців – до 10 разів. При природному годуванні акти дефекації частіше, а при штучному – рідше;
- від року до трьох років – один раз;
- старше трьох років – один раз або раз на два – три дні.
Незалежно від віку, частота випорожнень впливає на стан дитини. Інтоксикація організму – це наслідок частих запорів, в результаті яких погіршується стан волосся, нігтів, дерми. Малюк скаржиться на головний біль, вередує, нервує, з’являються прищі, заїди в куточках губ. Для терапії запору застосовуються різні методи, які залежать від факторів, що спровокували його, і від віку малюка.
Запор у дитини – що робити? Лікуванням займаються педіатри і гастроентерологи. У деяких випадках консультують маленьких пацієнтів неврологи, ендокринологи та психологи. Лікування підбирається індивідуально, в залежності від причини. Основна мета терапії:
- регулярні акти дефекації;
- безболісне спорожнення кишечника каловими масами м’якої консистенції;
- подолання страху перед актом дефекації.
Терапія запору включає в себе дотримання:
- питного режиму;
- правильного харчування;
- рухової активності;
- прийому медикаментів, рекомендованих лікарем.
