Різновиди
Як вже говорилося раніше, є кілька видів. Всього їх три, і залежать вони від двох параметрів: глибина залягання водоносного шару і умови його залягання.
Перший шар називають верховодка. Він розташовується ближче всього до грунту. Проте тут варто відзначити, що найчастіше цей шар відносять до ґрунтових вод. Це означає, що шар нестабільний, а також може бути значно забруднений, а тому його використання для питних, так і для побутових потреб не підходить. Глибина такого шару – не більше 4-5 метрів.
Другий вид – це піщані водяні горизонти. Пробурити свердловину до цього шарі означає заглибитися у землю не менш, ніж на 7-10 метрів. Також варто відзначити, що ці води можуть бути розділені між собою водонепроникним шаром глини, який розділяє рідина на кілька ділянок. У більшості випадків така вода вже досить відфільтрована, а тому її можна використовувати. Якщо необхідно в автономному режимі отримувати придатну воду, то варто пробурити свердловину саме на цей шар. Можна додати, що саме на нього й орієнтуються у більшості випадків. Глибина залягання шару рідини може досягати 50 метрів.
Третій вид – це артезіанський шар. Розташовується він під досить товстими пластами водонепроникною глини, в товщі пористого вапняку. Найбільш відмінна особливість полягає в тому, що рідина тут протікає під таким тиском, якого цілком вистачить, щоб самостійно добиратися до поверхні. Іншими словами, якщо пробурити артезіанську свердловину, то немає необхідності в установці насосного обладнання. Крім того, кількості води цілком вистачить відразу на кілька будинків, а не на один. Термін служби однієї свердловини – близько 50 років.
