Знеболювання при подагрі
Причина хронічного захворювання – це скупчення солей сечової кислоти, велика частина яких знаходиться в суглобах. Під час загострення людину мучать сильні болі. Вибір препарату залежить від стадії патології. Використовуються таблетовані, зовнішні та ін’єкційні засоби. Останні допомагають купірувати біль, коли інші форми ліків не допомагають. Одним з кращих визнано «Моваліс», який вводиться внутрішньом’язово. Курс лікування триває до досягнення знеболювального ефекту. Далі продовжують лікування таблетками. Хороший результат дають і уколи «Диклофенак». Максимальний рівень у крові досягається через шістдесят хвилин, а в синовіальній рідині через три години. Часткове виведення з організму через сечовивідні шляхи, калові маси відбувається через дванадцять годин. Вік пацієнта, а також наявність в анамнезі захворювань печінки і нирок не впливає на засвоєння і виведення медикаментів. Вводять препарат два рази на день курсом не більше п’яти днів. При використанні понад встановленої тривалості високий ризик розвитку несприятливих явищ:
- болі в області травної системи;
- частий стілець;
- порушення сну;
- нудота;
- напади блювоти;
- запаморочення, здатне призвести до втрати свідомості;
- алергічні реакції у вигляді висипу;
- кров у випорожненнях;
- порушення зору.
Усуваються перераховані вище симптоми промиванням шлунка та прийняттям адсорбуючих засобів. Протипоказанням до застосування «Диклофенаку» при подагрі є внутрішні кровотечі, виразкові ураження травної системи, індивідуальна непереносимість і вагітність. Крім того, ці ліки не показано для використання спільно з іншими знеболюючими засобами.
