У нашому розумінні адекватність – це поведінка, що відповідає нормі, а також писаним і неписаним правилам. Людина, яка не виходить за домовлені рамки, сприймається нами як адекватний. Він не створює оточуючим значного дискомфорту, не завдає шкоди суспільству і не небезпечний для себе.
Адекватність і норма
Адекватність тісно стикається з поняттями “норма” і “нормальність”. Психічно здорова людина веде себе адекватно ситуації завжди. Він піддається емоціям, але не дозволяє їм себе захльостувати. В той час, як психічно хвора людина часто відчуває ламані, неправильні емоції і не може їх контролювати.
Але найскладніше в цьому питанні – визначити, що таке норма? Хто їх пише? Як їх вигадують? І взагалі, чи існують вони?
Якщо наша людина приїде в Японію, то перше, що кинеться йому в очі, – неадекватність місцевих жителів. Звичайно, він буде судити нашими мірками. Яскраві анімешні костюми, яскравий макіяж серед білого дня… В країнах пострадянського простору таку особу сприйняли б за дивака. А в Японії – це норма.
Точно так само неоднозначно сприймають і нас жителі інших країн, вважаючи, що в Росії по вулицях ходять ведмеді.
Адекватність – це добре чи погано?
Безумовно, це добре. Але хто такий абсолютно адекватна людина? Він занадто тверезо дивиться на світ, не носить рожеві окуляри, не піддається емоціям, у нього все розкладено по поличках, він суворо дотримується свого плану і т. д. Схоже на робота, чи не правда? Кожен чоловік повинен бути трохи неадекватний, але в той же час тверезо дивитися на речі.
Що стосується психологічної адекватності, то тут буде йти мова про психічне здоров’я, що, безумовно, вважається нормою.
Відповідність
Адекватність – це, в першу чергу, відповідність. Стілець може відповідати столу, чашка – блюдця, зовнішній вигляд – заходу, вчинок – ситуації. Адекватність – це ще й почуття міри. Кожна людина без винятку здійснював вчинки, які не відповідали загальноприйнятим нормам. Якщо особу може визнати свої помилки, то вона вважається адекватною.
Багато діти ще не вміють відповідати неписаними правилами суспільства, як раз для цього їм потрібні батьки, вчителі та наставники. Засвоюючи норми і приймаючи свої помилки, ми стаємо адекватними.
Зовсім інша справа, коли людина живе в ілюзорному світі, де діє його особиста конституція. Він не визнає всіх тих, хто не відповідає його уявленням про добро і зло.
Викривлене світосприйняття
Хотілося б докладніше поговорити про тих особистостей, у яких спотворене світосприйняття. Це може статися як наслідок неправильного виховання, психічних захворювань або перенесених травм.
Яка найголовніша проблема таких особистостей? Вони не розуміють елементарних правил моралі і не знають, що таке добре, а що таке погано. Створюють свою ретельно прописану “конституцію”, на яку орієнтуються. У них є і особистий “Кримінальний кодекс”. Вони створили свої рамки і мислять всередині них. Їх переконання настільки кам’яні й непохитні, що зрушити їх з місця не представляється можливим.
У них проблеми з самосвідомістю і світосприйняттям. Таким людям не в силах допомогти психологічна або духовна література, так як вони приймають тільки ту інформацію, яка не суперечить їх канонам. Всі неприємні моменти вони пропускають повз вуха або підлаштовують під свою конституцію. Але ті цитати з розумною книжки, які збігаються з їх постулатами, будуть приводити як незаперечний доказ своєї правоти.
Як навчитися адекватності?
Адекватність сприйняття не дається нам з народження – це набутий досвід. Спілкування з тверезо мислячими людьми і спостереження за їх поведінкою дає можливість визначити для себе рамки нормального.
Кажуть, що найбільша в’язниця для людини – це боязнь того, що про нього подумають інші. Можливо, але саме завдяки цьому страху, який може накласти відбиток не тільки на особу, а в найгірших випадках і на її сім’ю, багато люди утримуються від антиморальных або неадекватних вчинків.
Якщо людина усвідомила, що він в якихось питаннях мислить або надходить не тверезо, він практично вилікувався. Він буде з величезною увагою спостерігати за людьми, чиї вчинки схвалюються суспільством або захоплюють, і почне наслідувати їм. Далі він придбає свій особистий почерк і стане адекватною унікальною особистістю.
Найбільша складність
Знаєте, навіщо людині потрібна релігія? Людський мозок зобов’язаний у щось вірити. Атеїзм – це теж свого роду релігія. Під цим словом ми розуміємо фундамент, на якому будується уявлення про світ.
Відмовитися від своїх переконань – це те ж саме, що відмовитися від себе. Тільки уявити, що всі ті істини, які ти вірив протягом життя, помилкові, зможе не кожен. Це болісний процес прощання з собою колишнім. Змусити людину відмовитися від своїх ідей може тільки сильне бажання інтегруватися в певне суспільство. Проблема в тому, що з віком змінювати себе все складніше і складніше.
До того ж, на наше сприйняття впливають наші соціальні зв’язки, люди, з якими нам доводиться спілкуватися щодня. Тому варто уникати поганого товариства і невихованих людей з низьким рівнем адекватності.
Як визначити неадекватної людини?
Потрібно сказати, що в залежності від психотипу адекватність може проявлятися по-різному. Хтось показує свої слабкі сторони, понтуясь новою моделлю дорогого смартфона або автомобіля, інший агресивно поводиться, третій розмовляє з собою, йдучи по вулиці.
У сприятливих умовах неадекватність може ніяк не виявлятися, але варто опинитися в екстремальній середовищі, як всі дивацтва виходять назовні.
Звичайно, спочатку ми звертаємо увагу на зовнішній вигляд людини. Якщо він неохайний, не модно одягнений і не причесаний, то відразу створюється враження, що він дивний. Однак варто зауважити, що багато великі люди, що зробили прорив у науці й названі нами геніями, приблизно так і виглядали.
З іншого боку, геніальність не можна назвати адекватністю, так як вона не відповідає загальноприйнятим нормам, а підноситься над ними. А без неадекватності зі знаком плюс людство не змогло б досягти такого рівня розвитку.
Люди на рівні інтуїції можуть відрізнити психічно здорової людини від здорової. Про це буде говорити його хода, жестикуляція, вербальне спілкування, реакція на події.
