Взаємний вплив
Дигоксин і азитроміцин в поєднанні можуть стати причиною підвищення в кров’яний сироватці Р-глікопротеїну. У деяких випадках у кров’яній плазмі значно зростає кількість серцевих глікозидів, а значить, підвищується ймовірність отруєння глікозидами.
Комбінація зидовудину та азитроміцину може стати причиною низької ефективності першого з’єднання, так як можлива зміна кінетики при одноразовому використанні в їжу одного грама азитроміцину або багаторазовому прийомі доз 0,6–1,2 р. Відомо, що поєднання азитроміцину і зидовудину може стати причиною підвищення в мононуклеарах периферичної кровоносної системі активного продукту переробки зидовудину. Наразі не вдалося встановити клінічного значення цього явища.
В невисокою ступеня азитроміцин вступає в реакцію з цитохромними ізоферментами. Одночасне використання антимікробної складу та алкалоїдів ріжків супроводжується ризиком ерготизму, тому слід уникати поєднання цих груп ліків.
Щоденне використання 0,5 г азитроміцину та 10 мг аторвастатину не провокує зміни концентрації другого речовини в кровоносній системі під час курсу, але відомо, що у деяких пацієнтів фіксувався рабдоміоліз при поєднанні антимікробної складу та деяких статинів.
Терфенадин і азитроміцин в комплексі можуть привести до порушення ритму серцебиття, збільшення інтервалу QT. Фібриляція шлуночків можлива на тлі комбінування антибіотиків та дизопіраміду. Рабдоміоліз можливий при комбінації з ловастатином, а в поєднанні з рифабутином зростає ризик нейтро-, лейкопенії.
Одночасне надходження в організм циклоспорину і даного препарату призводить до неправильній переробці першого з’єднання, а значить, зростає ризик отруєння, побічних ефектів, властивих циклоспорину.
Антациди, у складі яких є алюміній, магній, етанол, продукти харчування здатні знизити показники всмоктування антимікробної речовини.
