Бас-кларнет – музичний інструмент, зроблений з дерева і відноситься до групи духових. Він є родичем свого старшого брата – кларнета. Тут така ж сама аналогія, як і з електрогітарою, де їй молодшою сестрою доводиться бас-гітара.
Історія
Класичний вид кларнета був створений на початку XVIII століття в німецькому місті Нюрнберзі Крістофом Деннером – майстром виробництва музичних інструментів.
Спроби створити родича – бас-кларнета – почалися в середині цього ж століття. Найдавнішою, яка збереглася донині є робота двох братів – Антона і Міхаеля за прізвищем Майрховеры (приблизно 1770 рік).
Нинішній вигляд бас-кларнет отримав завдяки Адольфу Саксу (майстру з Бельгії, знаменитому винаходом саксгорна і саксофона).
Його заслуга полягала в наступному:
- поліпшив систему самих клапанів;
- удосконалив інтонування (звучання);
- збільшив діапазон (кількість музичних ступенів).
У 1836 році відбувся дебют бас-кларнета завдяки Джакомо Меєрбера. Він вперше проявив себе в “Гугеноте” (опери).
Впровадження інструменту в музичний світ виявився успішним, і з XIX століття він стає учасником практично всіх симфонічних оркестрів.
Сольна кар’єра
У перший дебют інструменту йому довелося відразу ж отримати свою особливу роль: соло на бас-кларнеті зазвучало в 5-му кроці.
Його характерною особливістю можна вважати незвичайне щільне і “темний” звучання, яке цінували такі іноземні композитори:
- Вагнер, 2-е дію опери “Трістан та Ізольда”;
- Верді, 3-е дію опери “Ернані”;
- Лист, поема “Тассо”;
- Барток, концерт для оркестру.
З вітчизняних:
- Чайковський, опера “Пікова дама”, балет “Лускунчик” і симфонія “Манфред”;
- Шостакович, симфонії 7, 10, 13 та ін;
- Стравінський, балет “Весна священна”.
На початку XX століття бас-кларнет впроваджується в невеликий склад камерних ансамблів, а з часів авангарду (експериментальна епоха) виступає вже в сольній позиції.
Першим твором для одноосібного виконання є соната, написана в 1931 році Отмаром Шеком. Потім його справу продовжили: Кагель, Губайдулина, Єкімовський, Карєв, Картер та ін
Окрему роль бас-кларнета можна відзначити в жанрі джазу. У цьому роді музики духові інструменти виступають в якості головних героїв, і уявити джазову композицію без їх присутності неможливо.
Одним із знаменитих бас-кларнетистів був музикант Ерік Долфі. В даний час відомий вітчизняний виконавець Микола Рубанов.
Можливості
Спочатку за будовою і характеристиками бас-кларнет нагадував свого ще одного родича – басетгорна, який був створений у другій половині XVIII століття. Однак бас мав крону в додатку, яка дозволяла йому брати нижню ноту “до” (С), поряд з цим клавіша “ре” не існувала (D).
До кінця XVIII століття інструмент був налаштований на сі-бемоль і за характером звучання мав збільшений діапазон до ля контроктавы. Бас-кларнет можна було порівняти на той час з фаготом – духовим інструментом з дерева, гра на якому здійснюється з допомогою “язичка” – особливої пластини.
Басовий вид відрізняється від свого родича не тільки тембром, але і зовнішнім будовою. У нього загнутий вгору сам розтруб, а також присутня трубка для з’єднання, що знаходиться між корпусом і мундштуком.
Діапазон бас-кларнета
Широта звучання інструменту включає в себе:
- Сі-бемоль (Hb) контроктавы (передостання октава знизу) до мі-бемоль (Es) 2-ї октави. Запис нот проводиться в скрипковому ключі або в басовому з підвищенням на один тон.
- Діапазон від ре (D), але вже великий октави, і до 1-ої октави сі-бемоля.
На практиці
Оркестр потребує саме в середніх і нижніх регістрових можливості бас-кларнета. Це один з фундаментів для духових інструментів. Однак у сольних виступах йому дається можливість показати всі свої можливості, включаючи верхній регістр. Як правило, в симфонічних оркестрах використовується тільки один вид інструменту, але бувають ситуації і з присутністю більшої кількості бас-кларнетів.
Техніка відтворення практично аналогічна грі на кларнеті, але у зв’язку з великими розмірами має меншу швидкість. Однак, незважаючи на це, інструменталіст повинен володіти бездоганними технічними навичками.
Нижче представлено фото бас-кларнета в розібраному вигляді.
Інструмент володіє широким динамічним вибором: від піаніссімо (дуже-дуже тихо) до потужного звучання фортіссімо (неймовірно голосно).
А припав вам бас-кларнет за смаком?
