Діагностика
Точна постановка діагнозу ерозивний антральний гастрит можлива при проведенні наступних досліджень:
- вимірювання кислотності в шлунку для виявлення функціональних порушень і визначення вироблення шлункового секрету;
- УЗД з метою виявлення інших захворювань ШКТ;
- загальний аналіз калу, сечі, крові;
- ендоскопія і біопсія — досліджується стан слизової, характер динаміки захворювання, наявність злоякісних пухлин — беруть не менше 5 проб, у тому числі 2 — з антрального відділу шлунка;
- збір анамнезу, опитування хворого.
Після проведеної діагностики, встановлення форми і ступеня недуги, призначається терапія.
Традиційне лікування
Як було зазначено вище, в 90% випадків захворювання викликаються бактерією Хелікобактер пілорі. Тому нижче розглядається лікування ерозивного антрального гастриту, викликаного саме цим фактором.
Необхідно дотримувати наступні вимоги:
- купірувати розвиток виразкового процесу;
- застосовуються препарати повинні впливати на будь-які штами цієї бактерії;
- побічні ефекти зводяться до мінімуму;
- режим прийому лікарських засобів зазвичай спрощений;
- рівень знищення бактерій повинен бути високим.
Найбільш ефективне лікування за трилінійної схемою. У цьому випадку передбачається:
- у першу декаду — перші два тижні прийом «Амоксициліну» і «Кларитроміцину»;
- у такі ж терміни до розглянутих вище препаратів додають «Трикалий вісмуту дицитрат» і ІСН;
- під час третього етапу комбінують дозування і терміни по першим двом варіантам.
Також може використовуватися двоступенева схема, при якій:
- у перший тиждень триває прийом «Амоксициліну» і «Кларитроміцину», а також ІСН («Рабепразол», «Лансопразол») в терапевтичних дозах;
- на другому етапі зберігають ІСН, до яких додають «Тетрациклін», «Метронідазол», «Субцитрат вісмуту».
Якщо і це лікування не дасть необхідного ефекту, використовують нітрофуранового кошти, які повинні пригнічувати всі штами бактерій, навіть ті, у яких розвинулась резистентність по відношенню до раніше розглянутих препаратів.
