Фіброма матки: перші ознаки й лікування

Причини розвитку фіброми

Незважаючи на високий рівень розвитку медицини, вчені досі не можуть дати однозначної відповіді, що стає поштовхом для появи патологічних клітин.

Деякі лікарі схильні вважати, що зростання фіброми починається з появи одного мутований клітини, з якої з плином часу розвивається пухлина. Пояснюється таке явище прискореною фазою росту і поділу патологічних клітин у порівнянні зі швидкістю розвитку звичайних клітин м’язового шару.

Разом з тим, численні дослідження і спостереження показали: існує цілий ряд факторів, які підвищують ризик розвитку фіброми матки.

Фактори, що впливають на ріст пухлини

У молодих дівчат така патологія виявляється досить рідко. Більша частина пацієнток з доброякісним новоутворенням матки — жінки репродуктивного віку. Іншими словами, по досягненні 25-30 років у жінки істотно зростає ризик появи фіброми. Існують і інші фактори ризику:

  • Порушення гормонального фону. Підвищена вироблення естрогену в значній мірі впливає на зростання новоутворень. Якщо виявляється подібне порушення, то слід якнайшвидше вдатися до корекції.
  • Пошкодження тканин механічним шляхом. У цю категорію відносять забиті місця м’яких тканин, перенесені травми, які жінка могла отримати за різних обставин.
  • Хірургічне втручання (аборти, вискоблювання матки, ускладнені пологи). Операції, що проводяться на матці або близько розташованих до неї органах, нерідко призводять до утворення фіброми. Найчастіше пухлина з’являється в місцях невеликих пошкоджень тканин.
  • Захворювання інфекційного типу. Залежність фіброми та інфекційних захворювань існує, хоча і не зовсім явна. Справа в тому, що при інфекції в тканинах виникає запальний процес, що викликає пошкодження. При відновленні пошкоджених тканин може початися і патологічний ріст клітин.
Цікаве:  Запалення яєчників: лікування народними засобами і препаратами

Крім того, розвитку патології можуть сприяти:

  • тривале утримання від статевих контактів;
  • малорухливий спосіб життя (це і сидяча робота, і відсутність фізичного навантаження);
  • генетична схильність;
  • поганий кровообіг в малому тазу;
  • надмірна вага.