У кіносвіті хорроров давно і міцно встановилися певні канони, на яких базуються практично всі кіноновинки: мстиві примари, криваві маніяки, м’ясоїдні зомбі, перевертні, зловісні іграшки і т .д. Даний перелік можна продовжувати нескінченно.
Вигідно відрізняючись
Американський фільм жахів «Лялька», що вийшов в прокат в 2016 році, не став винятком. Публіка не раз вже мала задоволення спостерігати на екрані ожилих ляльок, нагоняющих страх не тільки на дітей, але і на дорослих героїв. Але ця стрічка вигідно відрізняється від інших цікавими поворотами сюжету, тому глядач під час перегляду не акцентує уваги на очевидних хоррор-кліше. Фільм «Лялька» (2016) у процесі виробництва кілька разів перейменувався, першим варіантом назви було In a Dark Place, після The Inhabitant. Кастинг проекту також супроводжувався перипетіями, спочатку провідною актрисою повинна була стати Джейн Леві з ремейка «Зловісних мерців».
Неспокійна іграшка
Фільм «Лялька» (2016 р.) є четвертою роботою американського постановника Вільяма Брента Белла, який придбав всесвітню популярність після прем’єри «Одержимої». Ця картина в жанрі хоррор про екзорцизму з бюджетом в $1 000 000 зібрала в світовому прокаті 101 мільйон доларів, що порадувало студійну адміністрацію і спонукало задуматися про новий етапі в розвитку жанру. Крім цього хоррора, Белл створив стрічку «Перевертень» (2013) і повчальний фільм жахів про рольової комп’ютерної гри «Залишитися в живих». Така демонстрація прихильності жанру не залишилася без уваги, тому продюсери кінострічки про таємничу іграшці без дещиці сумнівів запропонували Беллу зайняти режисерське крісло в новому проекті. Єдине, з чим був не згоден режисер фільму «Лялька», – м’яким рейтингом PG-13, до речі, багатьом глядачам і критикам дане продюсерська умова також не дуже сподобалося. Але зусилля знімальної групи були в цілому винагороджені, при бюджеті в $8 000 000 кіно зібрав у прокаті суму 64 мільйони доларів. Хоча відгуки фільм «Лялька» має більшою мірою нейтральні або досить стримані. Рейтинг картини за версією IMDb – 6.00.
Короткий опис основної інтриги
Сюжет фільму «Лялька» відверто вторинний, її активно мусували багато киноремесленники, починаючи від класичної британської стрічки 1945 року «пізно вночі», до епопеї про криваві витівки Чакі у 80-90-х та ще свіжою в пам’яті Аннабель з «Закляття» і «Прокляття Аннабель».
Згідно з задумом авторів, головна героїня Грета поспішно їде з Америки в Англію, наймаючись на роботу до немолодої пари в якості гувернантки. Дівчина впевнена, що їй належить займатися маленьким шибеником, проте, на місці з’ясовується, що доглядати вона буде за лялькою, яку подружжя ласкаво величають Брамсом і вважають своїм нащадком. Обов’язки Грети перераховані в 10 пунктах, які регламентують кожне її дію відносно іграшки, мають припис, що робити можна, а чого не можна. Насправді хлопчик загинув в ранньому дитячому віці, але події, які починають відбуватися з приїздом молодої гувернантки, змушують Грету повірити в присутність паранормальної сутності.
Ілюзії — магніт, вони нестримно тягнуть
Далі сюжет фільму «Лялька» доводить до відома глядачів про наявність у Грети непростого бекграунду, минуле переслідує її в особі агресивного екс-бойфренда. Саме від нього дівчина намагалася втекти, погодившись на роботу гувернантки в провінційній британської селі. І її наймачі практично відразу вирушають з дому в довгу відпустку. Після розгортається низка містичних пригод, у яких, як з’ясовується пізніше, є цілком чітке і переконливе пояснення.
Практично все, описане вище, глядач міг уявити після перегляду трейлера. Не дивно, що багато попередні відгуки на фільм «Лялька» висловлювали побоювання, що в оригінальній зав’язці може вичерпатися фантазія авторів. Але після прем’єри стало зрозуміло, що занепокоєння були марними. Сценарій, який вийшов з-під пера дебютанта Стейсі Мениа, містить шикарний сюжетний твіст, який повністю змінює смислове підґрунтя того, що відбувається. Звичайно, такий авторський хід не можна назвати виключно новаторським, є фільми, які володіють чимось подібним, проте в даному кіно він органічно вмонтований в загальну канву, виглядає яскраво і несподівано. У сучасній кіноіндустрії в цілому і в хоррорах зокрема вдалий синтез вже відомих і реалізованих ідей минулого став практично головною чеснотою.
Лялькова містика
Як свідчать відгуки, фільм «Лялька» являє собою мікс усталених традицій лялькових хорроров з відомою психологічною повістю Генрі Джеймса «Поворот гвинта». Драма про батьківських серцях, понівечених смертю дитини, «імплантується» детектив, який після плавно й органічно трансформується в натуральну лялькову містику. Критики здебільшого визнали роботу режисера досить вдалою. Для Белла, попередні фільми якого містили масу дешевих спецефектів і не завжди вчасно застосовного псевдодокументального стилю, стрічка 2016 року є першим досвідом у створенні солідного, класичного кінопродукту. Експерти кіно, аналізуючи фільм «Лялька», у відгуках відзначали, що він виконаний на найвищому професійному рівні, а від аматорського трешу в картині не залишилося ні сліду. Напруга в ході розповіді нагнітається поступово, ефективно, але лаконічно, і в ключові моменти дійсно ятрять глядацькі нерви. Можна було з упевненістю стверджувати, що проект є кращим у фільмографії постановника, якщо б не одне «але».
Критика
Багато рецензоры у відгуках на фільм жахів «Лялька» з досадою вказують на те, що кінцівка стрічки геть розчаровує. В той момент, коли публіка завмирає в очікуванні фінального акту, апогею емоцій перед розслаблюючим мороком титрів, не трапляється рівним рахунком нічого. Картина закінчується там, де просто необхідні ще хоча б кілька хвилин інтригуючого дії. Це дивно, з урахуванням того, що в Голлівуді чудово вміють дотримуватися неписані стандарти. Продукцію американської індустрії часто лають за недолік вигадки, витонченості і душі, але дуже рідко за недотримання потрібної дози розваги. А дітище Белла страждає саме цим. Невідомо, з яких причин і на якій стадії виробництва стався збій, але глядацька аудиторія не отримує в повній мірі того обсягу вражень, на який розраховує. Природно, глядачі висловили своє невдоволення у відгуках до фільму жахів «Лялька».
Акторський ансамбль
Головну роль в картині виконала чарівна Лорен Кохэн («Щоденники вампіра», «Американська сімейка»), яка дуже переконливо демонструє цілий спектр емоцій своєї героїні Грети. Режисер в інтерв’ю ЗМІ не раз підкреслював, що відразу знайшов з актрисою порозуміння і спільну мову. Лорен показала себе як обдарована і працездатна актриса, готова покірно зіграти навіть 20 дублів поспіль при необхідності.
Роль турботливого продавця Малкольма, допомагає впоратися головної героїні з жахами, дісталася харизматичному Руперту Евансу («Людина у високому замку», «Хеллбой»). Один із продюсерів, Гаррі Луччези, відразу зазначив, що виникла між виконавцями «хімію». Особливо запам’ятовуються в картині вважаються захоплюючі монологи персонажа Руперта.
Літнє подружжя, батьків Брамса, зіграли Діана Хардкэсли («Гарна жінка») і Джим Нортон («Американська історія Х»). Актори і ролі «Ляльки» підбиралися один одному типажами творчим тандемом продюсерів з урахуванням переваг Брента Белла.
Без комп’ютерних ефектів
Під час створення порцелянової ляльки майстру позував справжній хлопчик Джетт Клейн. Його образ з’являється в хоррорі на фотознімках, які дбайливо зберігають батьки Брамса. У його зовнішності режисер розгледів потрібний типаж: на перший погляд симпатичний малюк, але можна легко повірити, що через хвилину він здатний перетворитися на справжнє чудовисько.
Ляльку створив Тодд Мастерс, відомий голлівудський художник-гример. Він реалізував непросту задачу. У ляльки повинно було бути миле дитяче вираз обличчя, але при іншому освітленні воно повинно було змінитися настільки, щоб знаходило зловісні риси. До речі, знімальній групі проекту вдалося обійтися без комп’ютерних спецефектів, вони були впевнені в тому, що диво може бути лише рукотворним.
Новий підлітковий хоррор
Знімальний процес кінострічки проходив у стінах готичного особняка Крэйгдарроч Кастл, розташованого на острові Ванкувер. Завдяки зусиллям оператора Деніела Перла, який працював над створенням легендарного хоррора «Техаська різанина бензопилою» і його ремейка, атмосфера будови наситилася реально відчутним жахом.
Якщо розглядати фільм «Лялька» з точки зору юного покоління глядачів, які навряд чи подивляться класичні страшилки про Чакі, то картина Белла цілком зможе замінити їм класику. Можливо, через кілька років проект отримає статус класичного підліткового хоррора, яким для сьогоднішніх дорослих був «Крик».
