Великі ГЕС Російської Федерації
Гідроенергетичні ресурси Сибіру в даний час використовуються на 20 %, хоча тут побудовано багато досить великих ГЕС. Найбільша серед них – це Саяно-Шушенська ГЕС, за якою йдуть наступні гідроелектростанції:
- Красноярська ГЕС потужністю 6000 МВт (на Єнісеї). На ній встановлений суднопідіймач, поки що єдиний в Російській Федерації.
- Братська ГЕС потужністю 4500 МВт (на Ангарі).
- Усть-Ілімськ ГЕС потужністю 3840 МВт (на Ангарі).
Менше всього освоєно потенціал Далекого Сходу. За оцінками фахівців, гідропотенціал цього регіону використовується на 4 %.
Джерела гідроенергії в Західній Європі
У країнах Західної Європи гідроенергетичний потенціал використовується майже повністю. Якщо він ще й досить високий, то такі країни повністю забезпечують себе електричною енергією за рахунок ГЕС. Це такі країни, як Норвегія, Австрія і Швейцарія. Норвегія займає перше місце в світі з виробництва електричної енергії на одного жителя країни. У Норвегії ця цифра становить 24 000 кВт-годин на рік, а 99,6 % цієї енергії виробляється саме на гідроелектростанціях.
Гідроенергетичні потенціали різних країн Західної Європи помітно відрізняються один від одного. Це пов’язано з різними умовами місцевості і різних стокообразованием. 80 % загального гидроэнергопотенциала Європи зосереджено в горах з високими показниками стоку: західна частина Скандинавії, Альпи, Балканський півострів і Піренеї. Загальний гідроенергетичний потенціал Європи дорівнює 460 млрд кВт-год на рік.
Запаси палива в Європі дуже малі, тому енергетичні ресурси річок освоєні досить значно. Наприклад, у Швейцарії ці ресурси освоєні на 91 %, у Франції – на 92 %, в Італії – на 86 %, а в Німеччині – на 76 %.
