Гонартроз: лікування, причини, симптоми, діагностика і наслідки

Консервативні методи терапії

Вибір схеми залежить від ступеня розвитку захворювання. На підставі результатів діагностики лікар визначається з тим, які препарати і процедури принесуть максимальну ефективність у кожному конкретному випадку.

Лікування гонартрозу 1 ступеня передбачає використання наступних способів:

  • Фізіотерапія (іонофорез, грязьові ванни, УВЧ і т. д.).
  • Масаж.
  • Лікувальна гімнастика.
  • Остеопатія.
  • Санаторне і курортне лікування.
  • Крім того, для досягнення максимальної ефективності лікування гонартрозу пацієнтам необхідно дотримуватися дієти. Її завданням є зменшення маси тіла, яка є однією з головних причин розвитку патології. Раціон також повинен бути збалансованим, а режим харчування потрібно організувати таким чином, щоб в ньому було 4-5 трапез. При цьому розмір порції не повинен перевищувати 250 р. Крім того, в меню необхідно включити продукти, вживання яких сприяє відновленню хрящової тканини. До них відносяться: холодець, желе, м’ясний бульйон, холодець.

    У більшості випадків для лікування гонартрозу колінного суглоба 1 ступеня достатньо використання перерахованих вище способів, але іноді лікарі вважають доцільним призначення хондропротекторів. Це препарати, які позитивно впливають на стан хрящової тканини і сприяють її відновленню. Вони можуть прийматися всередину або використовуватися зовнішньо.

    При больових відчуттях ревматолог призначає нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Вони також випускаються у формі таблеток, так і у вигляді гелів, мазей і кремів.

    При лікуванні гонартрозу колінного суглоба 2 мірою не обійтися без медикаментів. На даній стадії схема терапії, як правило, виглядає наступним чином:

  • Прийом або зовнішнє застосування препаратів: хондропротекторів, гіалуронової кислоти, кортикостероїдів, нестероїдних протизапальних засобів.
  • Фізіотерапія.
  • Масаж.
  • Лікувальна гімнастика.
  • Перебування в санаторіях і на курортах.
  • НПЗЗ надають комплексний вплив: усувають запалення, позбавляють від болю і сприяють відновленню нормальної роботи суглоба. Як правило, лікар призначає наступні препарати: «Диклофенак», «Ібупрофен», «Індометацин», «Німесулід».

    Цікаве:  Інфекційний ендокардит: симптоми, діагностика, лікування

    Склад хондропротекторів представлений речовинами, що є аналогами тих, з яких складається хрящова тканина. Курс лікування подібними препаратами тривалий, але вони здатні істотно покращити перебіг захворювання і зупинити його розвиток.

    Засоби, що містять гіалуронову кислоту, є аналогами синовіальної рідини. Вони прискорюють процес відновлення хрящової тканини, захищаючи її від пошкоджень, а також зменшують ступінь тертя кісток.

    Для лікування гонартрозу колінного суглоба іноді призначаються кортикостероїди. Дані гормональні препарати істотно поліпшують перебіг захворювання. У більшості випадків вони використовуються у вигляді ін’єкцій. Незважаючи на високу ефективність, даний метод не дуже поширений. Це обумовлено високим ризиком розвитку серйозних побічних ефектів.

    Таким чином, лікування гонартрозу 2 мірою зводиться до прийому і зовнішнього використання медикаментозних засобів. Максимальна ефективність терапії досягається за рахунок допоміжних способів: масажу, фізіотерапії та ін. У виняткових випадках лікарі рекомендують внутрішньосуглобові ін’єкції гормональних препаратів.

    Лікування гонартрозу колінного суглоба 3 мірою пов’язане з рядом труднощів, що обумовлено наявністю вираженої деформації кісткової тканини, якою практично неможливо повернути первісний вигляд.

    Основними завданнями терапії на даному етапі є:

    • усунення запального процесу;
    • позбавлення пацієнта від больових відчуттів;
    • відновлення рухливості суглоба.

    Для перших двох цілей призначаються НПЗП, кортикостероїди, хондропротектори, кошти з гіалуронової кислотою. Однак при запущених випадках лікування гонартрозу колінного суглоба препаратами малоефективно. У подібних ситуаціях лікар рекомендує процедуру кісткового витягнення в поєднанні з фізіотерапією, а також вирішується питання щодо доцільності хірургічного втручання.