Гострий апендицит: симптоми, діагностика, лікування, післяопераційний період, дієта

У медицині під терміном «гострий апендицит» розуміється розвиток запального процесу в червоподібному відростку сліпої кишки. Недуга може виникнути в осіб будь-якого віку і статі. Єдиним методом лікування є хірургічне втручання. При несвоєчасному зверненні за медичною допомогою апендикс у більшості випадків лопається, внаслідок чого можуть розвинутися ускладнення, що призводять до летального результату. При підозрі на запалення червоподібного відростка необхідно негайно викликати бригаду швидкої допомоги.

Механізм розвитку

В організмі людини апендикс розташований у правій клубової області. Він є своєрідним продовженням сліпої кишки, її довжина становить близько 8 див. В черевній порожнині він може розташовуватися по-різному, у зв’язку з чим перед його видаленням необхідно провести ретельну діагностику.

Тривалий час лікарі були переконані, що апендикс не виконує ніяких життєво важливих функцій в організмі, що пояснювалося збереженням у пацієнта колишнього рівня здоров’я після його видалення. Але в процесі численних досліджень було встановлено, що червоподібний відросток є частиною імунної системи і відповідає за вироблення гормонів, поліпшують перистальтику кишечника. Тим не менш, його відсутність не позначається на стані здоров’я пацієнта за рахунок запуску компенсаторних процесів.

Незважаючи на це, запалення відростка може призвести навіть до летального результату. Це пояснюється стрімкістю розвитку процесу, при якому в ньому відбуваються виражені морфологічні зміни, що супроводжуються виникненням яскраво виражених симптомів.

У хірургії: гострий апендицит прийнято розділяти на кілька стадій:

Початкову. Даний етап характеризується відсутністю яких-небудь змін у відростку. Інша його назва – апендикулярна коліка.

Катаральну. На даній стадії відбувається почервоніння слизової оболонки, вона набрякає. У процесі діагностики лікар може виявити виразки. Пацієнт не відчуває виражених симптомів, у багатьох вони відсутні зовсім. При зверненні в лікарню на катаральній стадії у більшості випадків вдається уникнути післяопераційних ускладнень.

Флегмонозную. Характеризується стрімким розвитком патологічного процесу, який охоплює практично весь відросток. Гострий флегмонозний апендицит виникає, як правило, через добу після появи запалення. Відбувається потовщення стінок червоподібного відростка, розширюються судини, сам орган значно збільшується в розмірах. Нерідко гострий флегмонозний апендицит супроводжується формуванням патологічних осередків, заповнених гноєм. У подібних випадках порушується цілісність стінок відростка, через отвору його вміст проникає в черевну порожнину. Операція, проведена на даному етапі, часто призводить до ускладнень у вигляді нагноєння рани.

Гангренозную. Особливістю цієї стадії є стрімкий її розвиток. Відбувається закупорка судин тромбами, тканини починають відмирати і розкладатися, стінки кишечника покриваються гнійним нальотом. При відсутності на даному етапі кваліфікованої медичної допомоги розвивається обширний перитоніт, що приводить до летального результату.

Зафіксовані випадки, коли гострий апендицит завершується одужанням без лікування, але вони поодинокі. У зв’язку з цим необхідно звернутися до фахівця або викликати бригаду швидкої допомоги при виникненні перших тривожних ознак.

У Міжнародній класифікації хвороб (МКБ) гострого аппендициту присвоєно код К35.

Причини

Патологія розвивається за рахунок життєдіяльності інфекційних агентів і провокуючих факторів. Хвороботворні мікроорганізми можуть проникнути в червоподібний відросток як кишківника, так і з більш віддалених вогнищ (в цьому випадку їх переносить кров або лімфатична рідина).

У більшості випадків розвиток гострого апендициту провокують такі патогени:

• віруси;
• сальмонели;
• кишкові палички;
• ентерококи;
• клебсієли;
• стафілококи.

На виникнення запалення впливає не тільки життєдіяльність хвороботворних мікроорганізмів, але і безліч провокуючих факторів. До них відносяться:

• кишкові патології в стадії загострення;
• глистні інвазії;
• порушення процесу моторики;
• аномалії будови апендикса;
• велика кількість калових каменів у відростку;
• зменшення ступеня кровообігу;
• звуження просвіту сторонніми предметами;
• тромби;
• спазм судин;
• незбалансоване харчування, дієти;
• дефекти захисної системи організму;
• тривале перебування в стані стресу;
• несприятливі умови навколишнього середовища;
• інтоксикація.

Таким чином, запуск запального процесу відбувається при наявності загальних, місцевих і соціально-побутових факторів.

Симптоми

Гострий апендицит завжди супроводжується больовими відчуттями. На самій ранній стадії вони носять нападоподібний характер. При цьому відсутні які-небудь інші ознаки запального процесу. Спочатку неприємні відчуття можуть локалізуватися в зоні пупка або сонячного сплетіння. Поступово вони зміщуються в праву клубову область. Крім того, біль може іррадіювати в пряму кишку і поперек. Можливі й інші ділянки реагування.

Характер болю при гострому апендициті постійний, вона не припиняється і посилюється під час кашлю та чхання. Відчуття стають менш вираженими, якщо зайняти позицію лежачи на спині, зігнути ноги в колінах.

Крім того, симптомами гострого апендициту є такі стани:

• нудота;
• блювання;
• діарея;
• підвищена температура тіла;
• здуття живота;
• відрижка;
• втрата апетиту;
• млявість, сонливість;
• наліт на язиці (спочатку вологим, потім сухим).

Необхідно звернутися до лікаря при появі перерахованих вище ознак. Приблизно на третю добу відбувається перехід захворювання в пізню стадію, що характеризується поширенням запального процесу на сусідні тканини і органи, а також розривом апендикса. Самостійне одужання – велика рідкість, в подібних випадках гостра форма патології переходить у хронічну.

Діагностика

При підозрі на напад гострого апендициту необхідно викликати бригаду швидкої допомоги або самостійно звернутися в поліклініку. Для точної постановки діагнозу потрібно консультація терапевта і хірурга.

У процесі прийому лікар проводить первинну діагностику гострого апендициту, що включає:

Опитування. Фахівцю необхідно надати інформацію щодо всіх наявних симптомів, визначити час їх виникнення і ступінь вираженості.

Огляд. Лікар оцінює стан поверхні мови, вимірює температуру тіла та артеріальний тиск, проводить пальпацію.

Потім пацієнтові необхідно здати кров та сечу на аналіз. Дослідження виконують експрес-методами. Для виключення інших можливих патологій лікар направляє пацієнта на рентген і УЗД. При підтвердженні наявності гострого апендициту показано хірургічне втручання.

Оперативні методи лікування

У більшості випадків видалення червоподібного відростка проводиться негайно. Планова апендектомія здійснюється в тому випадку, якщо запалення носить хронічний характер.

Стан агонії у пацієнта – єдине протипоказання до проведення операції. Гострий апендицит у подібних випадках лікувати недоцільно. Якщо у пацієнта є важкі захворювання, лікарі використовують консервативні методи терапії для того, щоб організм міг перенести хірургічне втручання.

Тривалість операції складає 50-60 хвилин, при цьому підготовчий етап займає не більше 2 годин. За цей час проводять обстеження, ставлять очисну клізму, в сечовий міхур вводять катетер, в потрібній зоні збривають волосся. При варикозному розширенні вен кінцівки бинтують.

Після здійснення зазначених заходів пацієнта доставляють в операційну, де йому вводять наркоз. Вибір методу знеболювання залежить від віку людини, наявності інших патологій, маси його тіла, ступеня нервового збудження. Як правило, у дітей, літніх людей та вагітних жінок операція проводиться під загальним наркозом.

Хірургічне втручання здійснюється одним з наступних способів:

Класичним.

Лапароскопічним.

Алгоритм проведення стандартної операції при гострому апендициті включає наступні етапи:

Забезпечення доступу до відростку. Хірург Скальпелем робить розріз у правій клубової області. Після розсічення шкірного покриву і жирової тканини лікар проникає в порожнину живота. Потім він з’ясовує, чи є перешкоди у вигляді спайок. Пухкі зрощення поділяють пальцями, щільні – розсікають скальпелем.

Виведення назовні необхідного ділянки сліпої кишки. Лікар витягає його, обережно потягнувши за стінку органа.

Видалення апендикса. Лікар здійснює перев’язку судин. Потім на основу червоподібного відростка накладає затиск, після цього апендикс вшивають і видаляють. Отримана після відсікання кукса занурюється в кишку. Завершальний етап видалення – накладення швів. Дані дії можуть бути вчинені і в зворотній послідовності. Вибір методики залежить від локалізації апендикса.

Ушивання рани. Воно проводиться пошарово. У більшості випадків хірург наглухо зашиває рану. Дренаж показаний тільки у тих випадках, коли запальний процес поширюється на прилеглі тканини або в черевній порожнині виявлено гнійний вміст.

Більш щадним методом апендектомії є лапароскопічний. Він менш травматичний і легше переноситься пацієнтами з тяжкими захворюваннями внутрішніх органів. Лапароскопія не проводиться на пізній стадії гострого апендициту, при перитоніті та деяких патологіях. Це пояснюється тим, що за допомогою даного методу неможливо повноцінно оглянути черевну порожнину і здійснити ретельну санацію.

Лапароскопічна операція проводиться наступним чином:

• Хірург робить розріз довжиною 2-3 см в області пупка. В отвір надходить вуглекислий газ (це необхідно для поліпшення огляду), в нього вводиться лапароскоп. Лікар оглядає черевну порожнину. При наявності навіть щонайменших підозр щодо безпеки даного способу фахівець отримує інструмент і переходить до проведення класичної апендектомії.
• Лікар робить ще 2 розрізу – у правому підребер’ї і в області лобка. В отримані отвори вводяться інструменти. З їхньою допомогою лікар захоплює апендикс, перев’язує судини, уривається відросток і видаляє його з черевної порожнини.
• Хірург проводить санацію, при необхідності встановлює дренажну систему. Завершальним етапом є ушивання розрізів.

При відсутності ускладнень пацієнта доставляють в палату. В інших випадках його переводять у відділення інтенсивної терапії.

Можливі ускладнення

В перші 24 години після хірургічного втручання пацієнта турбує біль, може підвищитися температура тіла. Це нормальні стани, що є наслідком оперативного лікування гострого апендициту. Особливістю болю є її локалізація виключно в зоні розтину тканин. Якщо вона відчувається в інших місцях, потрібна медична допомога.

У будь-якому випадку після проведення апендектомії лікарі постійно стежать за станом пацієнта. Це зумовлено частим виникненням різних ускладнень. Гострий апендицит – це патологія, при якій може сформуватися ексудат у вогнищі запалення, внаслідок чого підвищується ризик нагноєння в зоні розтину тканин. За статистикою, воно виникає у кожного п’ятого пацієнта.

Крім того, після апендектомії можуть розвинутися такі ускладнення:

• перитоніт;
• розбіжність швів;
• кровотеча в черевній порожнині;
• спайкова хвороба;
• тромбоемболія;
• абсцес;
• сепсис.

Для зменшення ризику виникнення негативних наслідків необхідно дотримувати рекомендації лікаря і при появі тривожних ознак негайно до нього звертатися.

Особливості післяопераційного періоду

Догляд за хворим здійснюється у відповідності з особливим документом – клінічними рекомендаціями. Гострий апендицит – це патологія, після оперативного лікування якої пацієнт повинен перебувати у стаціонарі від 2 до 4 діб. Середня тривалість перебування може бути збільшена при ускладнених формах захворювання.

Період відновлення індивідуальний для кожної людини. Молоді пацієнти повертаються до звичного способу життя приблизно через 1,5-2 тижні, для дітей і літніх людей цей термін збільшується до 1 місяця.

Перші добу після апендектомії вважаються найбільш важливими. У цей період пацієнту заборонено приймати їжу і пити у великій кількості. Допускається пропонувати йому кожні півгодини по 2-3 чайних ложки мінеральної негазованої води. У цей же період необхідно строго дотримувати постільний режим. Після закінчення 24 годин лікуючий лікар вирішує, чи можна пацієнту вставати і самостійно пересуватися.

Під час перебування хворого в стаціонарі спеціальне лікування не вимагається, всі зусилля спрямовані на відновлення організму після операції. При відсутності ускладнень пацієнта через кілька днів виписують.

Під час реабілітаційного періоду кожна людина повинна дотримувати наступні правила:

У перші 7 діб після проведення апендектомії необхідно носити бандаж. Наступні кілька місяців його потрібно надягати під час будь-яких фізичних навантажень.

Щодня гуляти на свіжому повітрі.

Не піднімати важкі предмети перші 3 місяці після операції.

Не займатися спортом, передбачають високоінтенсивні фізичні навантаження, не плавати до формування рубця.

Не допускати сексуальних контактів перші 2 тижні після проведення операції.

Те, що високоінтенсивні фізичні навантаження кілька місяців перебувають під забороною, не означає, що пацієнт в період відновлення повинен вести малорухливий спосіб життя. Гіподинамія не менш небезпечна – на її тлі розвиваються запори, застійні явища, м’язова тканина атрофується. Через 2-3 дні після операції потрібно регулярно виконувати нескладні вправи.

Особливості харчування

Режим і раціон обов’язково повинні бути скориговані після лікування гострого апендициту. В післяопераційному періоді дієта грає найважливішу роль. Пацієнтам після апендектомії призначається стіл №5.

Основні принципи даної дієти:

• Харчуватися потрібно 5-6 разів на день, але маленькими порціями (не більше 200 г).
• Перші 3 доби консистенція їжі повинна бути пюреподібного. У цей же період необхідно виключити продукти, що підвищують газоутворення.
• Забороняється їсти дуже холодні або гарячі страви.
• Основою меню повинні стати варені продукти або приготовані на пару. Необхідно пити достатньо рідини (воду без газу, морси, компоти, трав’яний чай).

До звичного режиму і раціону харчування можна повертатися через 2 місяці після проведення операції. Процес переходу має бути поступовим.

Що робити при підозрі на напад

При недотриманні певних правил поведінки збільшується ризик розвитку ускладнень гострого апендициту. Щоб зменшити ймовірність їх виникнення необхідно негайно викликати швидку допомогу.

До її приїзду потрібно:

• Укласти хворого в ліжко, йому дозволено приймати будь-яку позу, в якій вираженість болю стає менше.
• Прикласти до ураженої області холодну грілку. Це допоможе загальмувати розвиток запального процесу. Гріти хвору зону заборонено, це призводить до розриву апендикса.
• Кожні півгодини пропонувати людині трохи води.

Одночасно з виконанням перелічених вище заходів, необхідно зібрати речі, які знадобляться хворого в стаціонарі. Не рекомендується давати людині болезаспокійливі засоби – вони спотворюють клінічну картину.

Висновок

Запалення червоподібного відростка сліпої кишки в даний час не є рідкістю. У хірургії: гострий апендицит поділяється на кілька форм, кожна з яких має певну симптоматику. При підозрі на запалення відростка рекомендується викликати бригаду швидкої допомоги. Своєчасне хірургічне втручання значно знижує ризик розвитку різноманітних ускладнень. У МКБ гострий апендицит має код К35.