Патогенез і постановка діагнозу
На сьогоднішній день патогенез гострого гломерулонефриту вивчений недостатньо. Велика частина досліджень і спостережень встановили два способи розвитку захворювання:
У виражених випадках захворювання діагноз гострого гломерулонефриту не представляє труднощів, особливо його набряково-гіпертонічної форми. Однак у більшості випадків необхідно диференціювати захворювання гострим нефритом з схожими з різних симптомів хвороби.
- Насамперед, слід виключити захворювання серця, що супроводжуються недостатністю кровообігу з наявністю набряків, а також гіпертонічну хворобу. Тому ретельне дослідження серця із зверненням особливої уваги на можливість правошлуночкової і лівошлуночкової недостатності кровообігу повинно бути проведено в першу чергу.
- Слід виключити і так звану застійну нирку. Детальне клінічне обстеження дозволить відрізнити гострий нефрит від гіпертонічної хвороби, що в ряді випадків буває нелегкою справою. Зокрема, при наявності гіпертонічних кризів.
- Необхідно відрізнити гострий нефрит від загострення хронічного захворювання. Тут можуть допомогти дані анамнезу, клінічний перебіг і ряд біохімічних показників.
- Необхідно провести диференціальну діагностику гострого нефриту з вогнищевим нефритом на підставі анамнезу та наявності або відсутності симптомів загального порядку (підвищення артеріального тиску, набряки та ін), а також з низкою урологічних захворювань (цистити, пієліти, нирковокам’яна хвороба та ін).
Тільки ретельне клінічне та лабораторне обстеження дозволить в значній більшості випадків поставити правильний діагноз.
