Серед автоімунних захворювань осібно стоїть хвороба Шегрена, сліди якої зазвичай відображаються на тілі. На перший погляд вона здається абсолютно безпечною, але, якщо вчасно не вжити заходів, вона може призвести навіть до летального результату. Недуга був названий на честь лікаря-офтальмолога зі Швеції, відкрив його в початку XX століття, і сьогодні є предметом дослідження вчених-біологів по всьому світу, оскільки однозначної ліки від нього досі немає.
В чому суть хвороби?
Сухий синдром – неофіційну назву хвороби Шегрена, при якій відбувається серйозний збій в імунній системі людини. Організм сприймає свої власні клітини як чужих, після чого запускає механізм їх знищення. Клітини, покликані захищати організм, потрапляють в тканини різних залоз, що володіють зовнішньої секрецією, і вражають їх. В результаті останні істотно знижують свою вироблення, найчастіше йдеться про слинних і слізних залозах, однак захисні частинки можуть потрапляти і в інші підрозділи» людського організму.
Якщо вчасно не зупинити захисний механізм організму, дав збій, захворювання може перекинутися і на інші органи, в результаті чого можуть виникнути задишка, суглобові і м’язові болі, артралгії і т. д. В особливо запущених випадках ця хвороба може призвести до смерті пацієнта, однак це трапляється рідко і частіше всього відбувається в тих випадках, коли він страждає відразу від декількох недуг.
Чому вона з’являється?
На поточний момент у вчених немає точної відповіді на питання про причини хвороби Шегрена, механізм її появи практично не вивчений. Існує цілий ряд гіпотез щодо її походження, деякі теоретики передбачають, що вона виникає в результаті сильного тривалого стресу, викликаного агресивним навколишнім середовищем. У деяких випадках захворювання може дати про себе знати після сильного зміни гормонального фону в організмі.
Деякі люди можуть бути генетично схильні до появи цієї хвороби. Найчастіше вона може передаватися від матері до дочки, проте визначити відсоток ймовірності цього неможливо як на стадії вагітності, так і після пологів. Даний недуга також може бути наслідком інших – червоного вовчака, ревматоїдного артриту типу і т. д.
Хто в зоні ризику?
Представниці прекрасної статі частіше стикаються з хворобою Шегрена, особливо це стосується дам у віці від 20 до 60 років. Згідно зі статистичними даними, у 90 % випадків вона переслідує саме жінок, причому у тих з них, хто вже пройшов етап менопаузи, шанс захворіти значно вище. Періодичне відвідування лікаря і дотримання його рекомендацій можуть допомогти організму домогтися стабільного гормонального фону, тоді є ймовірність уникнути появи цієї хвороби.
Чоловіки і діти рідко страждають від цієї недуги, оскільки практично не зазнають складних гормональних змін у своєму організмі. Втім, хвороба Шегрена може вразити будь-якої людини незалежно від статі і віку. Медики з розвинених країн стверджують, що кількість людей, які страждають від неї, обчислюється мільйонами, однак точної статистики немає.
Як розгледіти перші ознаки захворювання?
У хвороби Шегрена симптоми поділяються на ті, що проявляються в істотній зміні роботи залоз, і ті, що відображаються на інших органах. Перші з них іменуються залозистими, про їх появу можна говорити, коли пацієнт відчуває «пісок» в очах, сильне печіння, його повіки червоніють і сильно набрякають. Наступний етап – боязнь світла і суттєве зниження гостроти зору.
Також ознакою появи цієї недуги можна вважати постійну сухість у роті, при якій мова часто запалюється, а зубний карієс все частіше дає про себе знати. Пацієнт дуже часто переносить бронхіти, синусити, в деяких випадках навіть пневмонію. На дуже пізній стадії людині стає важко ковтати тверду їжу без використання склянки води, з’являється гастрит, можуть істотно збільшитися привушні залози. В подальшому можуть з’явитися такі недуги, як панкреатит, гепатит і холецистит.
Як ще може проявлятися хвороба?
Розглядаючи внежелезистые ознаки появи цього захворювання, можна зробити висновок, що вони носять системний характер. Мова йде про м’язових і суглобових болях, слабкості, а також ранкові нездужання. У більшості пацієнтів медики реєструють значне збільшення різних видів лімфовузлів, у деяких випадках це нагадує звичну ГРВІ, але температура тіла в таких випадках не порушується.
Серйозні запалення дихальних шляхів – ще один прояв хвороби Шегрена, її симптоми можуть виглядати як сухий кашель і першіння. У деяких випадках хвороба може супроводжуватися висипаннями на сідницях, стегнах і животі, а також загальним подразненням шкіри і високою температурою. Також може з’явитися алергія на якусь їжу, пральний порошок, антибіотики і продукти, що містять в собі вітаміни групи B.
Куди бігти?
Перше питання, яке виникає у пацієнта при появі перших ознак хвороби Шегрена, – до якого лікаря звертатися. Оскільки дане захворювання відносять до класу ревматичних, необхідно йти до ревматолога. Фахівець проведе первинний огляд, який допоможе переконатися в тому, що звернувся дійсно страждає цією недугою, після чого призначить лікування за допомогою медикаментозних препаратів.
Щоб полегшити симптоми захворювання, ревматолог може призначити пацієнту додаткову консультацію офтальмолога, отоларинголога і стоматолога. В особливо запущених випадках, коли уражені внутрішні органи, шкірні покриви і навіть мозок, може знадобитися візит до вузькопрофільних лікарів: дерматолога, нефролога, гінеколога, пульмонолога, судинного хірурга і т. д.
Які аналізи здавати?
Лабораторні аналізи обов’язкові при дослідженні організму на предмет наявності хвороби Шегрена, аналізи можуть підтвердити або спростувати діагноз. Необхідно здати загальний аналіз крові, в якому лікар повинен звернути увагу на рівень лейкоцитів у крові, анемію і ШОЕ. Загальний аналіз сечі допоможе виявити кількість зайвого білка в організмі.
Також знадобиться здати біохімічний аналіз крові, він необхідний для визначення підвищеного білка, а також для виявлення цілого ряду ревматоїдних факторів. У деяких випадках призначається особливе дослідження, яке допомагає виявити наявність імунітету до тиреоглобуліну. Якщо пацієнт дійсно страждає від синдрому сухого, то кількість антитіл до даного типу протеїнів буде вище норми на 30-35 %. Ще один аналіз – біопсія слинних залоз, найчастіше саме з його допомогою можна визначити, чи здоровий організм або ж ні.
Чи можна діагностувати хворобу інакше?
У вас немає часу на здачу аналізів? Можна скористатися диференціальної діагностики, але цей варіант не завжди здатний підтвердити саме наявність хвороби Шегрена. Медики іноді використовують тест Ширмера, при якому невеликий шматочок смужки зі спеціального паперу підкладають під нижню повіку на 5 хвилин. Якщо людина здорова, то за цей час промокає близько 15 міліметрів смужки, якщо ж діагноз підтверджується – 4-5 міліметра.
Також можна пройти сцинтиграфію та сиалографию, вони допомагають виявити наявність в організмі сухості ротової порожнини. Слід пам’ятати про те, що первинним синдромом захворювання Шегрена вважається наявність в організмі антитіл класу SS-B. Дуже складно виявити вид хвороби, що поєднується з артритом ревматоїдного типу, оскільки хвороби суглобів починають проявлятися набагато раніше сухості очей і рота.
Чим лікуватися?
При хворобі Шегрена лікування переважно здійснюється з допомогою гормональних препаратів, а також ліків імуносупресивної типу, спрямованих на усунення негативної реакції імунної системи на клітини свого організму. Пацієнтам зазвичай призначається преднізолон, хлорбутин, циклофосфамід, якщо хвороба ще не дуже запущена, іноді виписують ліки, які володіють меншим впливом – пеніцилін, гепарин, циклофосфан і т. д.
Якщо захворювання перейшло на більш серйозний рівень, викликавши появу васкуліту і поліневриту, доведеться використовувати екстракорпоральну гемокоррекцию і медикаментозну терапію. При менш активному прояві хвороби використовується стандартна терапія з метою усунення сухості і профілактики повторного інфікування. В ході неї пацієнту потрібно носити контактні лінзи м’якого типу та періодично промивати очі антисептичними розчинами, щоб уникнути появи сухості.
При ураженні ротової порожнини рекомендується стимулювати регенерацію її клітин, для цього слід використовувати солкосериловую мазь, а також масла шипшини та обліпихи. Дозування повинен визначити лікар, не рекомендується використовувати лікарські препарати в довільному порядку. При порушенні роботи шлунка доведеться пройти через замісну терапію, а якщо лікуючий спеціаліст спостерігає проблеми в роботі підшлункової залози – ферментну.
Зміна харчування – шлях до одужання?
Для зниження симптоматики лікарі досить часто рекомендують дотримуватися певних правил харчування. Грамотно вибудувана дієта при хворобі Шегрена обов’язково повинна включати в себе свіжі фрукти і овочі, багаті вітамінами, важливо, щоб вони були приготовані на пару. Рекомендується також вживати якомога більше містять вологу продуктів: йогурти, молоко, бульйон і т. д.
При нестачі жирів варто включити в раціон насіння, скумбрію, оливкова олія, сардини, а також спеції з великим вмістом протизапальних елементів – куркума, часник і імбир. Звичне м’ясо краще замінити телятиною, в якій можна знайти велику кількість корисних жирів. Ще одне рекомендований до вживання страва – лляне насіння, 1 столової ложки в день вистачить для того, щоб забезпечити організм необхідною кількістю клітковини.
Не рекомендується харчуватися продуктами з великим вмістом трансжирів (червоне м’ясо, яловичина і свинина), оскільки вони можуть призвести до запалення і загального погіршення стану. Макарони, хліб, солодощі, пряні продукти, кава, алкоголь, рафіновані олії – про все це краще забути хоча б на деякий час. Не можна вживати в їжу цитрусові і гострі спеції, які можуть сильно дратувати слизову і спровокувати зайву сухість у роті.
Можна використовувати поради друзів і знайомих?
Медики вважають, що тільки традиційне лікування може допомогти стримати хвороба Шегрена, про народних засобах вони відгукуються вельми скептично. Між тим статистика показує, що препарати в поєднанні зі старовинними рецептами допомагають домогтися поліпшення стану хворого. Сік кропу і картоплі, на думку народних цілителів, може надати куди більший ефект у порівнянні зі слізними виділеннями, що продаються в аптеці.
Для полоскання рота вони рекомендують спеціальний трав’яний відвар з листя шавлії і квіток ромашки. Досить покласти по 1 столовій ложці кожної трави в ємність, потім залити цю суху суміш склянкою закип’ятила води, дати настоятися 40-45 хвилин, а потім процідити – і ви отримаєте чудовий засіб, здатне позбавити ротову порожнину від сухості. Проте бажано все ж порадитися з лікуючим лікарем до застосування народних засобів, оскільки останні не враховують особливості організму пацієнта і можуть призвести до побічних ефектів та ускладнень.
Що ще рекомендують лікарі?
На думку медиків, в першу чергу необхідно полегшити симптоми прояви захворювання, тільки після цього можна зробити упор на боротьбу з ними. Все буде залежати від того, на якій стадії розвитку у пацієнта виявлена хвороба Шегрена, і клінічні рекомендації фахівцями будуть сформовані лише після проведення діагностики. Крім вищевказаних препаратів часто пропонується використовувати “Трасилол” – засіб, який зупиняє активне формування протеолітичних ферментів.
Щоб позбавити пацієнта від сухості в трахеї і бронхах, лікарі рекомендують використовувати звичний “Бромгексин”. Запалення залоз – річ куди більш серйозна, тут можуть допомогти гідрокортизон та димексид, при цьому слід дотримуватися дозування, призначену лікарем фахівцем. Полоскання в сукупності з гігієною рота можуть допомогти не тільки позбутися відчуття сухості, але і запобігти появі серйозних стоматологічних захворювань.
Можливо повне одужання?
При своєчасному виявленні хвороби Шегрена прогнози лікарів будуть досить сприятливими. Багато людей живуть з цією недугою роками, і він не приносить їм дискомфорту, якщо хворі ведуть здоровий спосіб життя. Міцний імунітет не дасть патологій активно розвиватися всередині організму, саме так можна буде уникнути ускладнень.
На сьогоднішній день цю хворобу можна взяти під контроль і запобігти її поширення, проте повністю позбутися від неї не можна. Саме тому лікарі переважно здійснюють терапію, спрямовану на купірування симптомів прояви хвороби. Якщо рекомендації фахівця допомагають і пацієнт почуває себе краще, це розцінюється як нормалізація його стану.
