Хвороба Шейермана-Мау: причини, симптоми, чи беруть в армію, діагностика і лікування

Хвороба Шейермана-Мау являє собою прогресуючу деформації хребетного стовпа, що розвивається в період активного росту організму. Без застосування своєчасної адекватної терапії дана патологія може призвести до досить серйозних наслідків.

Опис

У виникненні даної проблеми не виключена ймовірність деякого впливу генетичної схильності, а також неправильних процесів формування кісткової і сполучної тканини хребта, підвищеного рівня відкладення солей кальцію та інших провокуючих факторів. Клінічно подібне захворювання проявляється формуванням своєрідного горба на спині. При цьому верхня частина тулуба нахиляється вперед, спостерігається виникнення ниючих больових відчуттів в спині і стомлюваність.

Діагностичні заходи по встановленню хвороби Шейермана-Мау носять, як правило, комплексний підхід, але ґрунтуються на даних, отриманих в результаті інструментального обстеження. У процесі діагностики важливі дії, які виконуються клініцистом особисто. Тактика лікування багато в чому залежить від ступеня і тяжкості перебігу патологічних процесів, тому вона може бути як хірургічних, так і консервативної, і в будь-якому разі включає в себе вправи спеціальної лікувальної гімнастики.

Причини виникнення захворювання

На сьогоднішній момент точні причини формування хвороби Шейермана-Мау невідомі. Однак основна маса медичних фахівців вважає, що дана проблема, яка сьогодні діагностується майже у 1% дітей, є результатом певних генетичних змін в організмі і носить найчастіше спадковий характер.

Основними передумовами розвитку даної патології вважаються:

Травми спини.

Ураження хребців остеопорозом.

Порушення в розвитку м’язів попереково-грудного або грудного відділів в хребетному стовпі.

Підвищення розростання кісткової тканини в задніх відділах хребців.

Гормональні порушення, а також патології обмінних процесів, що розвиваються в пубертатний період.

Некроз замикальних пластинок в хребцях.

Недостатня фізична активність.

Надмірно знижена маса тіла – на межі з дистрофією.

Виникнення деяких патологій в ендокринній системі.

Незручні або неправильні пози спини протягом тривалого проміжку часу.

Надмірні фізичні перенапруги м’язів грудей, внаслідок чого ослаблені м’язи, які наближені до хребта, не здатні витримувати навантаження, чим провокують у дитини сутулість.

Порушення процесів кровопостачання в гіалінових пластинках, які розташовані між хребцями і хребетними дисками.

Неправильні пози дитини під час навчального процесу – нераціональне співвідношення висоти столу з висотою стільця.

Відкладення солей кальцію в зв’язках хребетного стовпа.

Чи беруть в армію з хворобою Шейермана-Мау? Про це далі.

Крім перерахованих вище, серед факторів можна відзначити наступні:

• надмірна пристрасть до шкідливих звичок;
• тяжкі форми інтоксикації, а також безконтрольне використання деяких лікарських речовин в період вагітності;
• недостатність надходження поживних елементів і вітамінів в дитячий організм;
• відсутність правильного і раціонального харчування;
• раніше перенесений рахіт.

Дане захворювання в рівній мірі зустрічається як у дівчаток, так і у хлопчиків. Розглянемо ступеня хвороби Шейермана-Мау.

Класифікація патології

Загальною клінічною картиною підлітковий кіфоз відрізнятись в залежності від стадії перебігу захворювання:

• ортопедичний або латентний – розвивається найчастіше у дітей з восьми до чотирнадцяти років, виявляється при цьому лише незначне викривлення хребта, больовий синдром відсутній;
• ранній – виникає, як правило, у віці від десяти до п’ятнадцяти років і характеризується нерегулярними або постійними болями в грудному відділах хребта;
• пізній – найчастіше діагностується у людей після двадцяти років і приводить, як правило, до розвитку певних ускладнень, в тому числі сильно обмеженою рухливості кінцівок і спини.

Юнацький кіфоз має два основні різновиди, які відрізняються за формою ураження різних ділянок хребта:

• грудна форма, коли патологічні процеси втягуються нижні і середні відділи хребта;
• попереково-грудний, при якій спостерігається порушення з боку верхніх поперекових і нижніх грудних хребців.

Основні симптоми захворювання

Симптоматика хвороби Шейермана-Мау багато в чому залежить від стадії розвитку даної патології. Наприклад, при латентній формі хвороби виникають зазвичай такі характерні клінічні прояви:

• дискомфорт і біль в спині при тривалих фізичних навантаженнях;
• збільшення кута кіфозу грудей, а іноді відзначається розвиток плоскої спини з яскраво вираженим лордозом поперекового відділу;
• незначне пригнічення рухливості – при нахилах вперед пацієнт не може дотягнутися руками до підлоги;
• сутулість – найбільш поширений візуальний ознака, на який у першу чергу звертають увагу багато батьків.

На другій стадії прогресування хвороби Шейермана-Мау можуть виникати такі симптоми:

• інтенсивні нерегулярні або постійні болі в області попереку;
• збільшення кута кіфозу грудного відділу;
• зміна чутливості кінцівок, що викликано, як правило, обмеженням певних ділянок спинного мозку;
• порушення дихальних функцій;
• зміни в роботі сечовидільних органів;
• розлади стільця;
• розповсюдження больового синдрому на ділянку між лопатками;
• тяжкість і дискомфорт у спині;
• задишка при мінімальних фізичних навантаженнях.

Симптоматика хвороби Шейермана-Мау у підлітків на третій стадії відрізняється наявністю наступних проявів:

• викривлення постави – формування вираженого горба в області верхньої частини спини;
• больовий синдром, який носить постійний, не проходить характер, з поступовим посиленням інтенсивності;
• надмірна втомлюваність;
• незручність і незграбність рухів;
• бічні викривлення хребетного стовпа, наприклад, сколіоз;
• больовий синдром в області грудей;
• порушення функціонування серця;
• втрата чутливості в нижніх і верхніх кінцівках;
• погана рухливість хребта;
• кульгавість;
• порушення сну, що відбувається в результаті розвитку постійних болів.

Слід також враховувати, що подібний синдром приблизно в п’яти відсотках випадків протікає без розвитку больового синдрому.

У чому полягає діагностика хвороби Шейермана-Мау?

Діагностика патології

Хвороба провокує виникнення досить специфічної симптоматики і в значній мірі знижує якість життя людини. На цьому тлі може не виникати проблем з діагностикою даного захворювання, однак процес постановки діагнозу носить, як правило, комплексний підхід.

Первісна діагностика включає в себе наступні маніпуляції неврологів:

Вивчення анамнезу та історії хвороби не тільки хворого, але і його близьких родичів.

Виявлення фактів травмування спини, або впливу інших факторів, які могли стати причиною виникнення хвороби Шейермана.

Оцінка зовнішнього вигляду пацієнта, а також рухомості та чутливості кінцівок — як нижніх, так і верхніх.

Пальпація хребетного стовпа.

Опитування пацієнта або його родичів на предмет первісного часу виникнення і вираженості всіх клінічних проявів патології, що вкаже фахівця ступінь тяжкості та форми захворювання.

Основу діагностичних процедур у всіх вікових категорій пацієнтів складають наступні інструментальні методики:

Рентгенографія хребта.

Електроміографія.

МРТ і КТ.

Додатковими діагностичними заходами, які допомагають підтвердити наявність хвороби Шейермана-Мау (за МКХ-10 код М42.0), є лабораторні дослідження:

Загальноклінічні аналізи крові і сечі.

Біохімічний аналіз.

Обстеження у кардіолога, нейрохірурга і пульмонолога.

Лікування

Методики терапії подібного захворювання опорно-рухової системи підбираються, як правило, лікарем-ортопедом на підставі визначення ступеня складності патології і всіх даних діагностичних обстежень. Лікування в обов’язковому порядку повинно бути тривалим і комплексним.

Серед консервативних методів терапії хвороби Шейермана-Мау виділяються:

Лікувальний масаж і методи мануальної терапії.

Грязелікування.

Носіння спеціальних корсетів.

Голкорефлексотерапія.

Фізіотерапевтичні процедури.

Витягування хребетного стовпа.

ЛФК.

В процесі відновлення правильної постави особливу роль відіграють спеціальні гімнастичні вправи при хворобі Шейермана-Мау, комплекси яких складаються виключно в індивідуальному порядку.

Специфічна лікувальна гімнастика протягом першого періоду терапії виконується, як правило, щоденно, потім вправи слід виконувати через день. Весь комплекс повинен займати приблизно годину часу. Важливо також пам’ятати, що якщо дані вправи будуть виконуватися неякісно і нерегулярно, позитивний ефект від подібних занять різко зменшується.

Розглянемо необхідні вправи для усунення хвороби Шейермана-Мау у дорослих:

• Зміцнення м’язів грудного відділу. Ці вправи потрібно витрачати 70 % всього часу, що припадає на гімнастику.
• Зміцнення м’язів сідниць.
• Слід виконувати вправи, що дозволяють розслаблятися м’язів спини і шиї.
• Вправи на розслаблення грудних м’язів.
• Дихальні вправи.

Що не можна робити при наявності кіфозу? Не можна накачувати грудні м’язи, виконувати вправи з гантелями, штангами і гирями, вага яких перевищує 3 кг. Необхідно знизити спортивну навантаження, пов’язану з стрибками.

Медикаментозне лікування патології

Лікування даного захворювання передбачає прийом наступних медичних засобів:

• хондропротектори;
• знеболюючі речовини;
• глюкокортикостероїди;
• анальгетики;
• мінеральні і вітамінні комплекси;
• нестероїдні протизапальні засоби.

При неефективності традиційної медикаментозної терапії, а також у випадках збільшення кифозного кута більш ніж на п’ятдесят градусів стає питання про проведення хірургічного втручання. В даних випадках лікувати захворювання прийнято наступними методиками:

• встановлення певної вирівнюючої системи або спеціального мосту, що представляють собою металоконструкцію, яка через певні проміжки часу підкручує, що поступово призводить до природного вирівнювання хребта;
• высечение уражених хребців і впровадження на їх місце спеціально призначених підтримуючих конструкцій.

Післяопераційний період відновлення організму передбачає виконання тих самих гімнастичних лікувальних вправ.

Дають інвалідність при хворобі Шейермана-Мау? Важко отримати її саме на підставі цього діагнозу. Причина для її оформлення – інтенсивна біль, наявність деформації і руйнування кісток. Потрібна консультація фахівця з даного питання.

Можливі наслідки та ускладнення

Дане захворювання хребта при відсутності радикальної терапії в деяких випадках може стати причиною формування таких важких наслідків:

• міжхребетні грижі;
• хронічний больовий синдром;
• спондильоз;
• формування горба;
• грижа Шморля;
• остеохондроз;
• деформуючий спондилоартроз;
• защемлення спинного мозку;
• мієлопатія;
• радикулоневропатия;
• порушення в роботі всіх основних внутрішніх органів.

У зрілому віці при хворобі Шейермана-Мау рано виникають виражені вторинні дегенеративно-дистрофічні процеси в хребті. Це нерідко супроводжується не тільки картиною защемлення корінців спинномозкових нервів, але й хронічної прогресуючої мієлопатії (дистрофією тканини спинного мозку).

Наслідки недуги, як правило, призводять до повної або часткової втрати працездатності.

Лікування хвороби Шейермана-Мау має бути своєчасним.

Профілактика захворювання і прогноз

Причини виникнення юнацького кіфозу на сьогоднішній день до кінця не встановлені, тому профілактичні заходи даної патології носять загальний похід. Конкретних методів попередження розвитку цієї хвороби немає. Тим не менш, знизити ймовірність розвитку даної аномалії можна, якщо дотримуватися деяких нескладних правил:

• контролювати перебіг вагітності;
• уникати надмірних навантажень на хребет;
• правильно і збалансовано харчуватися;
• прийом лікарських препаратів строго за розпорядженням спеціаліста;
• ведення здорового та активного способу життя;
• профілактика травм спини;
• своєчасне проходження профілактичних оглядів в медичних установах.

Чи беруть в армію з хворобою Шейермана-Мау?

Придатність до проходження військової служби

Подібне питання на сьогоднішній день досить актуальним, оскільки більшість призовників має різноманітні порушення формування опорно-рухової системи. Ні сама хвороба, ні її наслідки не вважаються причиною, по якій юнака можуть звільнити від військової служби. Після встановлення наявності викривлення хребта призовнику, як правило, надають відстрочку для проведення відповідної терапії та коригування постави. В цьому випадку необхідно зазначити, що вивчаючи наслідки хвороби, призовна комісія підходить до кожному призовнику індивідуально.

При деяких запущених стадіях хвороби не дозволяється виконання загальноприйнятих фізичних вправ. Тоді від армії можуть звільнити повністю, однак це найчастіше є поодиноким випадком, а не системним підходом.