Література є невід’ємною частиною культури. Ніхто не може заперечувати значення, яке має цей вид художньої творчості. “Історія всесвітньої літератури” в 9 томах – це цикл книг, підготовлений Інститутом світової літератури імені Горького. Аналізуються зміни в літературі на протязі всього існування писемності: від найдавніших часів до початку двадцятого століття.
Ініціатор
У 1983 році Ірина Григорівна Неупокоєва виступила за створення першого великомасштабного російського багатотомника, який би висвітлив історію не тільки російської, але й світової літератури з найдавніших часів і до сучасності. Сама Неупокоєва за сорок чотири роки до цього з відзнакою закінчила (відокремилася в той час від МДУ) Московський інститут філософії, літератури та історії імені Чернишевського.
Ірина Григорівна була доктором філологічних наук, пристрасною прихильницею партії і соціалізму. Наприклад, коли її батько, народний комісар Григорій Гринько, став жертвою сталінських репресій, студентка Ірина взяла участь в інститутському мітингу. Її однокурсники пізніше стверджували, що вона віддавала свій голос за страту зрадника батька. Такі погляди не могли не вплинути на її майбутнє дітище. В “Історії всесвітньої літератури” часто висувалися радянські ідеї і думки.
Склад редколегії
Не можна не згадати головного редактора цього твору (з першого по сьомий том) Георгія Петровича Бердникова. Знавець російської літератури дев’ятнадцятого століття, заступник міністра культури, учасник Великої Вітчизняної війни і доктор філологічних наук, Бердніков був незамінним членом редакційної колегії. Без нього навряд чи таке масштабне наукове дослідження, як “Історія всесвітньої літератури”, побачило б світ.
Але не варто принижувати вкладу та інших літературознавців. Серед членів редакційної колегії були Олексій Сергійович Бушмин, академік і дослідник творчості Салтикова-Щедріна, Дмитро Сергійович Лихачов, мистецтвознавець і голова правління Радянського фонду культури, Дмитро Федорович Марков, експерт з старослов’янської літератури, який зіграв вирішальну роль у створенні “Історії всесвітньої літератури” (т. 2). А також Георгій Йосипович Ломідзе, експерт по літературі радянського періоду, Георгій Михайлович Фрідлендер, дослідник російської літератури дев’ятнадцятого століття, Євген Петрович Челишев, дослідник східної літератури, доктор філологічних наук, Борис Борисович Піотровський, дослідник східної літератури і доктор історичних наук, Михайло Борисович Храпченко, державний діяч і голова Комітету мистецтв, Петро Олексійович Миколаїв, теоретик літератури і дослідник напрямки реалізм, Андрій Дмитрович Михайлов, голова відділу Інституту світової літератури імені Горького і доктор філологічних наук, Володимир Родіонович Щербин, теоретик літератури і критик, Сергій Васильович Нікольський, дослідник слов’янської культури. Пізніше до команди (на заміну головному редактору Бердникову) приєднався Леонід Григорович Андрєєв, голова кафедри історії зарубіжної літератури і доктор філологічних наук.
Виявлення закономірностей у розвитку літератури
Як йдеться у передмові до книги “Історія всесвітньої літератури” (том 1), раніше ніхто не намагався в такий повною мірою охарактеризувати протягом світової літератури з найдавніших часів (коли тільки зароджувалася писемність) до п’ятдесятих років двадцятого століття. Нічого навіть приблизно рівного за масштабом досліджуваного матеріалу не було. Але радянські вчені хотіли не просто описати різних письменників, жанри, стилі. Вони прагнули виявити закономірності в розвитку літератури. Тобто докласти теорію Маркса і Енгельса до культурній сфері.
На початку і середині двадцятого століття стали з’являтися нові, більш зручні шляхи вивчення літератури. Філологів більше не обмежувала простір і історія. Незабаром з’явилося бажання узагальнити все нові і старі знання в єдину систему. Цього і намагались досягти автори “Історії всесвітньої літератури”, виховані на навчаннях про загальну взаємозв’язку і взаємозалежності.
Об’єктивність дослідження
У книгах видно об’єктивність щодо маловідомих авторів, окремих жанрів, а також западноцентристских або восточноцентристских поглядів. Особливо це помітно на прикладі “Історії всесвітньої літератури”. Т. 2 цілком вписується в цю концепцію. Таке ставлення вигідно відрізняло російську цикл книг від європейських видань схожого типу.
Увагу маловідомих авторів
Об’єктами дослідження виступали не тільки письменники, які претендують на світову популярність, але й окремі автори, які зробили внесок у розвиток літератури.
Відгуки
Ставлення широкої громадськості до роботи було позитивне. Книга “Історія всесвітньої літератури” (том 2 в тому числі) мала особливий успіх. Люди, далекі від літератури та філології, не зачитувалися таким докладним і вдумливою працею, але експерти відзначали досить високий науковий рівень дослідження. Професійні філологи знаходили ряд помилок, які не сильно впливали на їх загальне враження.
У наші дні інтерес помітно спав, але студенти філологічних факультетів досі звертаються до видання в освітніх цілях.
Перший том “Історії”
Перша книга охоплює період у світовій літературі, починався три тисячі років до нашої ери, а закінчується третім століттям нашої ери. Більша частина книги виділяється культури античних країн, але автори не оминають стороною літературу стародавньої Азії й Африки.
Другий том праці
Друга книга починається там, де закінчується перша, а завершується на епоху Відродження. Автори детально описують зміни в літературі різних країн і характеризують процес становлення словесності у молодих держав.
Третій том дослідження
Третя книга аналізує літературу епохи Відродження. Велике значення в “Історії всесвітньої літератури” (том 3) надається гуманістичним ідеям східних мислителів.
Четвертий том “Історії”
У четвертому томі акцент робиться на протистоянні феодальних почав і нових капіталістичних тенденцій в умовах сімнадцятого століття. Все розписується дуже докладно.
П’ятий том праці
Вся п’ята книга присвячена літератури вісімнадцятого століття. Культура тоді швидко розвивалася на хвилі суспільного піднесення.
Шостий том дослідження
Шоста книга охоплює період від французької революції до національно-визвольних рухів середини дев’ятнадцятого століття. На тлі стількох заворушень виникає така ж яскрава і дуже пристрасна література.
Сьомий том “Історії літератури”
У сьомому томі описано література другої половини дев’ятнадцятого століття. Мистецтво цього періоду розвивається швидко і нерівномірно.
Восьмий том циклу
Останній том описує літературу кінця дев’ятнадцятого і початку двадцятого століття. Особлива увага приділяється мистецтву Російської імперії напередодні Першої світової війни і революції.
Дев’ятий том: був?
Незважаючи на те що по сьогоднішній день на титульному аркуші кожної з книг значиться напис “в дев’яти томах”, творцям довелося завершити своє дослідження на восьмому. Спочатку планувалося закінчити розбір на белетристиці епохи Втраченого покоління, але в передмові до восьмого тому Головна редакційна колегія вичерпно пояснює, в чому справа. Як відомо, в період дев’яностих в країнах колишнього Радянського союзу сталося серйозне переосмислення цінностей. Те, що раніше здавалося апріорі вірним, тепер викликало сумніви. Такі зміни зачепили практично усі сфери суспільного життя радянських людей. Не обійшов цей корінний перелом і літературу. Головна редколегія прямим текстом говорить в “Історії всесвітньої літератури” (т. 9 так і не був опублікований), що “ідеологічні догми” заважали осмислення літератури двадцятого століття. Але поки вся країна стоїть на роздоріжжі, вони не можуть запропонувати нові або повністю спростувати старі переконання щодо літератури в період Радянського Союзу.
Висновок
Цей цикл книг – один з найважливіших етапів у розвитку російського літературознавства. Важливість інформації, яку зібрали і класифікували автори, не можна применшувати.
