Карликовий ціп’як – це паразит з класу стьожкових червів. Він живе всередині ШКТ людини або невеликих гризунів. Його життєвий цикл проходить в організмі одного хазяїна. Зараження цим глистом призводить до серйозного захворювання – гименолепидозу. Патології особливо схильні діти у віці від 4 до 14 років. Інвазія дуже заразна і може легко передаватися від людини до людини. Ураження кишечника цим видом паразита супроводжується диспепсичними явищами і інтоксикацією організму.
Опис паразита
Карликовий ціп’як – це один з найменших представників стрічкових черв’яків. Його довжина складає всього 1 – 5 див. Гельмінт складається з головки, шийки і тіла.
На голівці хробака є присоски і гачки, за допомогою яких він кріпиться до кишечнику. Тіло має форму стрічки і складається з члеників. У них розташовані органи розмноження паразита. У хвостових відділах утворюються яйця. Фото карликового ціп’яка можна побачити нижче.
Яйця гельмінта покриті подвійним шаром оболонок з нитками. Вони мають круглу або овальну форму, всередині них знаходиться онкосфера зі спеціальними гаками. Наповнюючись яйцями, хвостові членики відокремлюються від тіла і можуть самостійно переміщатися по кишечнику.
Життєвий цикл
Життєвий цикл карликового ціп’яка протікає в організмі одного хазяїна. Заражена людина виділяє з фекаліями яйця. Таким чином вони виявляються в зовнішньому середовищі. При заковтуванні яйця карликового ціп’яка проникають у шлунок, а потім і в тонкий кишечник. В цьому відділі ШКТ онкосфера виходить з оболонок і впроваджується в слизову. Через 6 – 8 днів утворюється зародок (цистицеркоид). Він прикріплюється гачками до стінок кишки і через 2 тижні перетворюється на дорослого хробака.
Яйця можуть потрапити в зовнішнє середовище з випорожненнями заражених дрібних гризунів (мишей, щурів, хом’яків). У цьому випадку онкосфери також можуть стати джерелом інвазії людини.
Паразит може розвиватися і в організмі комах. В цьому випадку вони стають проміжними господарями гельмінтів. Особливо схильні інвазії борошняні жуки. Ці комахи можуть потрапляти в хлібобулочні вироби та стати джерелом зараження людей. Термообробка не завжди знищує яйця паразита.
Шляхи зараження
Єдиний шлях зараження – фекально-оральний. Яйця потрапляють в організм через брудні руки, заражені предмети і воду, немиті фрукти та овочі. Їх можуть також поширювати мухи. Яйця можуть довгий час зберігатися в ґрунті, воді, а також розноситися з пилом.
Хвора людина є джерелом зараження для оточуючих. При недотриманні правил особистої гігієни гіменолепідоз дуже легко і швидко передається.
Поширеність інвазії
Інвазія карликовим цепнем більш характерна для південних регіонів. Гіменолепідоз часто зустрічається в Латинській Америці, Північній Африці та країнах Азії. У Росії випадки захворювання відзначаються на Північному Кавказі, а також в Амурській і Томської області. У Середній смузі мають місце тільки випадки завізною інвазії.
Симптоми захворювання
Перші ознаки хвороби розвиваються через 2 тижні після потрапляння в організм карликового ціп’яка. Симптоми і лікування гіменолепідозу залежать від ступеня інвазії. Існують субклінічні форми хвороби, які протікають без виражених проявів. У цьому випадку виявити паразита можна тільки в аналізі.
При невеликому ступені зараження відзначаються наступні ознаки:
- біль внизу живота;
- нудота і блювання;
- діарея;
- відсутність апетиту;
- астенічні прояви;
- головний біль.
Ці прояви захворювання неспецифічні, і часто людина приймає їх за ознаки харчового отруєння або патологій ШКТ.
При сильній інвазії з’являються більш важкі симптоми. Карликовий ціп’як забирає з організму всі корисні речовини, що призводить до авітамінозу та анемії. У такій формі гіменолепідоз частіше протікає у дітей. Пацієнт різко втрачає масу тіла. Виникають сильні переймоподібні болі в черевній порожнині, судомні напади, а також непритомність. У хворого підвищується температура. Нерідко виникають алергічні реакції на продукти життєдіяльності глистів: набряк обличчя, шкірні висипи, риніт.
Діагностика
Виявити гіменолепідоз допомагає дослідження калу. Аналіз на карликового ціп’яка здають тричі з перервою 5 днів. Це збігається з циклом розвитку паразита в кишечнику. Діагноз вважається підтвердженим, якщо у фекаліях виявляються яйця і членики глиста. Такий аналіз вважається єдиним специфічним методом виявлення паразита.
Серологічні дослідження крові при цьому виді гельмінтозу зазвичай проводити не потрібно. Аналіз калу виявляє гіменолепідоз з високим ступенем достовірності.
Додатково призначають загальний аналіз крові. Це допомагає визначити ступінь ураження організму. У хворих виявляється зниження гемоглобіну, еритроцитів і лейкоцитів, а також підвищення ШОЕ.
Етапи терапії
Після виявлення в аналізі яєць і члеників карликового ціп’яка, лікування гіменолепідозу проводять в умовах стаціонару. Препарати для дегельмінтизації часто мають побічні ефекти, тому необхідно спостереження за самопочуттям пацієнта. Крім цього, при загибелі паразитів утворюються токсини, які теж можуть негативно впливати на стан хворого. Позбутися від карликового ціп’яка іноді буває непросто. Нерідко з-за поганого дотримання гігієни відбувається повторне зараження людини від самого себе. Терапію гіменолепідозу проводять у кілька етапів:
Медикаментозне лікування
Як повністю видалити з організму карликового ціп’яка? Лікування препаратами займає тривалий час. У період терапії дуже важливо дотримуватися правил особистої гігієни, щоб виключити самозараження. Призначають наступні антигельмінтні препарати:
Крім антигельмінтних ліків, пацієнту рекомендується приймати антигістамінні засоби для зниження алергічної реакції. Призначають курс вітамінотерапії та пробіотики. Це допомагає усунути наслідки гельмінтозу.
Через 2 тижні після антипаразитарної терапії пацієнт здає аналіз калу. Такі обстеження потрібно повторювати кожен місяць протягом півроку. При виявленні в біоматериалі яєць або члеників глиста лікування повторюють.
Як запобігти самозараження
У період лікування необхідно дотримуватися правил особистої гігієни, щоб хворий не заразив сам себе і оточуючих. Це істотно підвищить ефективність терапії. Потрібно щодня мити область ануса вранці та після кожної дефекації. Така процедура допоможе видалити яйця і членики. Туалет, дитячий горщик і предмети догляду за хворим обробляють дезрастворамі.
Нижня білизна хворого потрібно щодня прати і прасувати праскою. Нігті пацієнта повинні бути коротко стрижене, щоб під ними не скупчувалися яйця паразита. Після кожного відвідування туалету і здійснення гігієнічних процедур необхідно ретельно промивати руки з милом.
Народні засоби
Народні засоби від паразита не настільки ефективні, як медикаменти. Тому їх застосування не може замінити прийому фармацевтичних препаратів. Однак вони можуть служити гарним доповненням до основного лікування. Перед вживанням домашніх засобів необхідно проконсультуватися з лікарем.
Рекомендується використовувати наступні рецепти:
Профілактика
Щоб запобігти зараженню, необхідно ретельно дотримуватися правил особистої гігієни. Потрібно регулярно мити руки після відвідування туалету та перед приготуванням їжі. Важливо своєчасно проводити прибирання приміщення, так як яйця гельмінта можуть поширюватися з пилом. Фрукти і овочі потрібно ретельно промивати.
Важливо очищати приміщення від мух, ці комахи можуть бути рознощиками яєць глиста. Якщо в оселі водяться гризуни (щури, миші) необхідно провести дератизацію. Ці тварини нерідко стають джерелом інвазії, в їх фекаліях можуть міститися яйця паразита. Якщо в приміщенні виявлено послід гризунів, то до нього не слід торкатися руками. Забруднене місце потрібно ретельно обробити дезрастворамі.
Обережність потрібна й при догляді за гризунами, які містяться в якості домашніх вихованців. Перед очищенням їх клітин потрібно надягати рукавички і старанно мити руки після контакту з тваринами.
Не слід забувати і про те, що в рідкісних випадках інвазія може передаватися через борошняних жуков. Слід купувати тільки високоякісні хлібобулочні вироби та випічку.
Періодично слід здавати аналіз калу на яйця паразитів. Це допоможе вчасно виявити захворювання і при необхідності провести лікування.
