Як було створено твору Вільяма Шекспіра «Король Лір»? Сюжет великий драматург запозичив із середньовічного епосу. Одна з легенд Британії розповідає про короля, поделившем свої володіння між старшими дочками і лишив молодшу без спадщини. Нехитру історію Шекспір зодягнув в поетичну форму, додав до неї кілька деталей, оригінальну сюжетну лінію, ввів пару додаткових персонажів. Вийшла одна з найбільших трагедій світової літератури.
Історія створення
На написання «Короля Ліра» Шекспіра надихнула середньовічна легенда. Але історія цього переказу починається ще в античні часи. Приблизно в 14 столітті легенда була переведена з латини на англійську мову. Шекспір написав свою трагедію у 1606 році. Відомо, що в кінці 16 століття в одному з британських театрів відбулася прем’єра вистави “Трагічна історія короля Ліра”. Деякі дослідники вважають, що це і є твір Шекспіра, яке він пізніше перейменував.
Так чи інакше, ім’я автора, який написав трагедію в кінці 16 століття, невідомо. Однак згідно з деякими історичними джерелами, роботу над «Королем Ліром» Шекспір завершив у 1606 році. Саме тоді і відбулося перше уявлення.
Короткий зміст “Короля Ліра” викладемо за таким планом:
Розділ спадщини
Головний герой – король, якому набридло панувати. Він вирішив піти на спокій, але перш слід передати кермо правління дітям. У короля Ліра три дочки. Як же розділити між ними володіння? Головний герой приймає, як йому здається, мудре рішення. Він збирається кожної з дочок заповідати володіння пропорційно її любові, тобто тієї, яка любить його більше всіх, дістанеться більша частина королівства.
Старші дочки починають змагатися лестощів. Молодша ж – Корделія – відмовляється лицемірити і заявляє, що любов не має потреби в доказах. Дурний Лір розгніваний. Він проганяє Корделию з двору, а королівство ділить між старшими дочками. Граф Кент, який спробував заступитися за молодшу дочку, теж опиняється в опалі.
Проходить час, король Лір розуміє, що зробив страшну помилку. Ставлення дочок різко змінюється. Вони вже не настільки ввічливі з батьком, як раніше. До того ж в королівстві назріває політичний конфлікт, що теж чимало засмучує Ліра.
У вигнанні
Дочки проганяють батька так само, як і він колись прогнав Корделию. У супроводі блазня Лір відправляється в степ. Тут він зустрічає Кента, Глостера і Едгара. Останні два героя відсутні в британській легендою, це персонажі, створені Шекспіром. Невдячні дочки тим часом розробляють план щодо усунення батька. Крім основної сюжетної лінії, в шекспірівської трагедії присутня ще одна – історія Глостера і його сина Едгара, який старанно вдає з себе божевільного.
Війна
Корделія дізнається, наскільки жорстоко сестри надійшли з батьком. Вона збирає військо і веде його на королівство сестер. Починається битва. Короля Ліра і його молодшу дочку беруть у полон. Раптово з’являється Едмунд – позашлюбний син Глостера, про який автор згадує ще на початку трагедії. Він намагається організувати вбивство Корделії і її батька. Але йому вдалося здійснити лише частина плану, а саме вбити молодшу дочку Ліра. Потім Едмунд гине у поєдинку зі своїм братом Едгаром.
Смерть Ліра
Всі дочки короля Ліра у фіналі гинуть. Старша вбиває середню, а потім кінчає життя самогубством. Корделія задушена у в’язниці. Король Лір виходить на свободу і вмирає від горя. До речі, Глостер теж гине. У живих залишаються Едгар і Кент. Останній також не відчуває любові до життя, але завдяки вмовлянням герцога Альбанского відмовляється від ідеї заколоти себе кинджалом.
