Основні лінійки об’єктивів в СРСР
Хоча фотооптики випускалося за наступні роки чимало, найбільшу популярність придбали лише кілька марок.
- “Юпітер”. Цей тип об’єктива був спочатку скопійований з німецького CZJSonnar ще в 1949-м. Всього за роки СРСР було розроблено близько двохсот моделей подібної оптики. Причому призначення у них було різне. Світлосильні радянські об’єктиви “Юпітер”, як правило, копіювалися з найбільш вдалих моделей CZJ Sonnar і підходили до більшості фотоапаратів типу “Київ”, “Салют”, “Нарцис”, “Ленінград”, “Зоркий” і т. п. Варто відзначити, що байонети (розмір різьби) у такий оптики були різними, як і заводи-виробники.
- Ще один тип радянських об’єктивів, який знайомий практично кожному, – це “Индустар” (назва від “індустріалізація” + модний європейський суфікс -ар). Всього в цій лінійці було трохи більше ста моделей, які вироблялися на абсолютно різних підприємствах СРСР. Головною відмінною особливістю таких приладів була їхня оптична схема, що складається з чотирьох лінз, дві з яких були склеєні між собою. В більшості своїй такі об’єктиви ставили на фотоапарати марок “Зеніт”, ФЕД, “Нева”, “Спорт”, “Москва”, “Зоря”, “Салют” та ін.
- Також був відомий у всій країні “Геліос”. Оптика цієї марки ставилася не тільки фотоапарати, але й на кінокамери, застосовувалася при аерофотозніманню і т. п. Більшість “Гелиосов” складалося з шести лінз у чотирьох групах, хоча зустрічалися і об’єктиви на сім лінз. У цій лінійці було випущено трохи більше ста двадцяти моделей, які можна було ставити на ті ж фотоапарати, що і “Индустар”, оскільки тип байонета у цій оптики був ідентичним.
- Трохи менш чисельною була лінійка радянських ширококутних об’єктивів “Світ”. Їх було випущено більше сімдесяти моделей. Подібні прилади могли ставитися на ті ж фотоапарати, що перераховані вище. Хоча були й винятки з цього правила. Приміром, “Світ 1-А” мав змінний хвостик-адаптер, що дозволяло встановлювати його і на апарати з іншими типами різьби.
- А ось “Калейнар” – це серія досить рідкісних об’єктивів для радянських фотоапаратів, яка була нечисленною. Їх оптична система складалася з чотирьох лінз у чотирьох компонентах. Випускалося це диво на київському заводі “Арсенал”, причому у вільний продаж надходило всього дві моделі лінійки: “Калейнар-3” і “Калейнар-5”. З-за особливих типів байонетов (“Б” і “В”) ця оптика могла ставитися тільки на апарати “Київ-6С”, “Київ-60” (“Б”), а також на “Салют”, “Салют-З” і “Київ-88” (“В”).
- Не можна забути про лінійці довгофокусних об’єктивів “Таїр”. Подібна оптика не ставилася на готові апарати, а продавалася окремо в якості змінних малоформатних однообъективных дзеркальних фотоапаратів. Цікавою особливістю можна вважати те, що до моделей з літерою “А” в назві йшли в комплекті перехідники. Таким чином, “Таїр” можна було ставити на більшість фотокамер з різними типами байонетов, що і зумовило його поширеність. Інші ж типи таких радянських дзеркальних об’єктивів мали чіткий розмір кріплення: або “Б” або “В”.
- Ще одна нечисленна лінійка фотооптики СРСР – “Рубін”. Так називалася серія із змінною фокусною відстанню. Апарат був скопійований з Voigtländer Zoomar. Що стосується кріплення, то більшість моделей мали рідкісний байонет “Ц” або “Автомат”, тому могли ставитися лише на обмежену кількість камер: “Зеніт-4”, “Зеніт-5”, “Зеніт-6” (“Ц”), “Київ-10” і “Київ-15” (“Автомат”).
- Також варто виділити таке сімейство об’єктивів, як “Зенитар”. На відміну від усіх перерахованих вище, оптика цієї марки випускається в Російській Федерації і донині. У “Занитара” в лінійці є як об’єктиви з нормальним фокусною відстанню, так і ширококутні, довгофокусні і моделі із змінною фокусною відстанню.
