Школа – окрема пора в житті кожного. Час безтурботності і спокою. Де найскладнішою проблемою є невивчений урок, забутий щоденник та зауваження від вчителя. У старших класах сюди додається перша любов з її стражданнями і переживаннями.
Але час іде. І вчорашній школяр стає дорослим. Мабуть, одним з найбільш відповідальних перших кроків дорослому житті є вибір професії. Що вона дасть? Які плоди принесе через 10 років? Яким я себе бачу через 10 років? Поговоримо про це, помріємо про майбутнє.
Це мій вибір
Ким я буду через 10 років? Що мене чекає? Здається, що 10 років – величезний термін. А насправді, це час пролітає непомітно. Зараз тобі 17, не встигнеш озирнутися – 27 стукнуло.
Юність – найкращий час для власної самореалізації. В першу чергу, необхідно визначитися з вибором професії. Часто буває так, що за дитину обирає життєвий шлях мама. Або тато. Або обидва разом. Це в корені не вірно. Йти по ньому належить не батькам, а дитині. І потрібно надати йому самостійний вибір. Дочка хоче піти вчитися на медсестру? Нехай йде, якщо душа лежить. Син заявляє, що стане поліцейським і буде вступати в академію МВС? Не треба тиснути на нього, стверджуючи, що там немає хороших людей, в цьому МВС. Нехай осмілюється і реалізовує свої мрії.
Дорогі батьки, всі ми бажаємо своїм дітям тільки добра. Давайте згадаємо себе у віці 16-17 років. Як ми вибирали свій життєвий шлях? Мріяли про те, ким я буду через 10 років? Вплинули на нашу майбутню професію батьки? Якщо так, то чи задоволені ми їх впливом? А якщо батьки не втручалися, надаючи нам право самим вирішувати, то чому ми позбавляємо цього права своїх дітей?
Ким мені стати?
Як вибрати професію до душі? По-перше, є певні речі, які нам цікаві. Хтось не уявляє свого життя без комп’ютерів і вміє розбиратися в їх «нутрощах». Інший з дитинства не байдужа до математики і вирішує різноманітні задачі, як горішки. А в цьому класі навчається просто геніальний фізик, здатний дискутувати весь урок на ту чи іншу тему з учителем фізики. Сферу діяльності варто вибирати, виходячи з тих напрямків, які приносять самореалізацію вже зараз.
І звичайно, варто задати собі питання: ким я буду через 10 років? Що дасть мені ця професія? Відкрию свою фірму з ремонту комп’ютерів. Буду вченим-фізиком і поїду за кордон. Стану відмінним лікарем і зможу приносити користь людям. А можливо, відкрию свою приватну клініку. Професія повинна змушувати рухатися далі, розвиватися та не стояти на місці.
Одного разу, 10 років потому
Зустрілися однокласники про закінченні 10 років з дня закінчення школи. І пустилися в спогади. Як мріяли про майбутнє, як досягали поставлених завдань. Всі реалізувалися? Кожному до душі його сьогоднішнє життя?
Буквально нещодавно у автора цих рядків була зустріч випускників. Більшість з тодішніх хлопчаків і дівчаток, батьки. У кого-то вже й кілька дітей. Але не всі задоволені своїм життям. Хтось щасливий, а хтось каже, що треба було йти вчитися на ту професію, про яку мріяв. Зараз все могло б бути по-іншому. І що найцікавіше, це говорять ті дорослі “діти”, за кого вибір робили батьки, бажаючи своїм чадам лише блага.
І лише кілька випускниць поки не заміжня і не мають дітей. Вони реалізувалися на кар’єрному поприщі. Одна з них витрачає гроші на подорожі і об’їздила півсвіту. Друга повністю знаходиться на своєму забезпечення та всього, що має, досягає сама. У третій – власне модельне агентство. На цих дівчат із заздрістю дивилися ті, хто сидить вдома, в декреті. Особливо ті, хто рано зв’язав себе узами сім’ї і обзавівся дітьми.
До чого все це? Перш ніж вирішити вийти заміж/одружитися в 18-20 років, подумайте кілька разів. Щоб не довелося потім пошкодувати про своє рішення.
Ким я буду далі?
Давайте напишемо короткий твір на тему: “Я через 10 років”. Хто я тепер? Що я маю? Що я хочу мати через 10 років? Які зусилля я буду робити для цього? Чого я доб’юся в кінцевому підсумку? Це основні питання, які потрібно відкрити у творі. Отже, взяли листочки, ручки і вперед.
Написали? А тепер уважно перечитайте написане. Сховайте цей листочок. Дістанете через 10 років, коли реалізуєте все, що написано у творі.
Якби можна було повернутися назад
Що ми могли б сказати собі з минулого? Тому юному школяру з наївно розкритими очима?
Не бійся своїх цілей. Іди до них. Не відступай від задуманого. І не лінуйся. Так, це важко, дуже. Але результат того вартий. 10 років потому ти побачиш, що твої старання не марні. Вони виправдані.
Ти хочеш стати лікарем/економістом/журналістом? Прагни. Нікого не слухай, крім себе. Вступай вчитися туди, куди лежить душа. Вчися добре в школі – це твій шанс вступити в омріяний університет. Інститут затягує, студентське життя коротка та весела. Але не витрачай її лише на веселощі. Переймай знання. Вони – ключ до подальшого спіху. Хороші фахівці затребувані. А якщо одного разу ти задумаєшся про власний бізнес, то твої знання стануть служити опорою в цій справі.
Не бійся. Все вийде.
Висновок
Ким я буду через 10 років? Все залежить від мене самого. Від мого завзяття та бажання досягти поставлених цілей, домогтися результатів і відбутися в житті.
Ставати дорослим – страшно. Але доросле життя прекрасне. І потрібно прагнути до того, щоб зробити її комфортною для себе.
