Ким я буду через 10 років: фантазуємо і мріємо

Школа – окрема пора в житті кожного. Час безтурботності і спокою. Де найскладнішою проблемою є невивчений урок, забутий щоденник та зауваження від вчителя. У старших класах сюди додається перша любов з її стражданнями і переживаннями.

Але час іде. І вчорашній школяр стає дорослим. Мабуть, одним з найбільш відповідальних перших кроків дорослому житті є вибір професії. Що вона дасть? Які плоди принесе через 10 років? Яким я себе бачу через 10 років? Поговоримо про це, помріємо про майбутнє.

Це мій вибір

Ким я буду через 10 років? Що мене чекає? Здається, що 10 років – величезний термін. А насправді, це час пролітає непомітно. Зараз тобі 17, не встигнеш озирнутися – 27 стукнуло.

Юність – найкращий час для власної самореалізації. В першу чергу, необхідно визначитися з вибором професії. Часто буває так, що за дитину обирає життєвий шлях мама. Або тато. Або обидва разом. Це в корені не вірно. Йти по ньому належить не батькам, а дитині. І потрібно надати йому самостійний вибір. Дочка хоче піти вчитися на медсестру? Нехай йде, якщо душа лежить. Син заявляє, що стане поліцейським і буде вступати в академію МВС? Не треба тиснути на нього, стверджуючи, що там немає хороших людей, в цьому МВС. Нехай осмілюється і реалізовує свої мрії.

Цікаве:  Відповідна рима до слова глибоко

Дорогі батьки, всі ми бажаємо своїм дітям тільки добра. Давайте згадаємо себе у віці 16-17 років. Як ми вибирали свій життєвий шлях? Мріяли про те, ким я буду через 10 років? Вплинули на нашу майбутню професію батьки? Якщо так, то чи задоволені ми їх впливом? А якщо батьки не втручалися, надаючи нам право самим вирішувати, то чому ми позбавляємо цього права своїх дітей?