Леонтьєв А. Н., Теорія діяльності: коротко про головне

А. Н. Леонтьєв та С. Л. Рубінштейн є творцями радянської школи психології, яка базується на абстрактній концепції особистості. Вона була заснована на роботах Л. С. Виготського, присвячених культурно-історичного підходу. Ця теорія розкриває термін “діяльність” і інші пов’язані з ним поняття.

Історія створення і основні положення концепції

С. Л. Рубінштейном і А. Н. Леонтьєвим теорія діяльності була створена в 30-ті роки двадцятого століття. Вони розробили дану концепцію паралельно, не обговорюючи і не радячись один з одним. Проте в їх роботах виявилося багато спільного, так як вчені використовували однакові джерела при розробці психологічної теорії. Засновники спиралися на працю талановитого радянського мислителя Л. С. Виготського, також при створенні концепції була використана філософська теорія Карла Маркса.

Головна теза теорії діяльності А. Н. Леонтьєва коротко звучить так: не свідомість формує діяльність, а діяльність формує свідомість.

Цікаве:  Місцевий вітер, або Що таке сироко?

У 30-ті роки на основі цього положення Сергій Леонідович визначає головне положення концепції, яка ґрунтується на тісному взаємозв’язку свідомості і діяльності. Це означає, що психіка людини формується під час активності і в процесі роботи, і в них же вона проявляється. Вчені вказували, що важливо розуміти наступне: свідомість і діяльність утворюють єдність, що має органічну основу. Олексій Миколайович підкреслював, що дану зв’язок ні в якому разі не варто плутати з тотожністю, інакше всі положення, що мають місце в теорії, втрачають свою силу.

Отже, на думку А. Н. Леонтьєва, “діяльність – свідомість особистості” – це головна логічна взаємозв’язок всієї концепції.