Класифікація
Загальноприйнятого підрозділу захворювання за якими-небудь критеріями сьогодні немає. Одні і ті ж процеси призводять до різних оперативних втручань. Це сприяє виникненню плутанини при оцінці результатів лікування та призводить до не завжди обґрунтованим дій лікаря.
В даний час найбільш повною вважається класифікація епітеліального куприкового ходу, запропонована в 1988 році ГНЦ колопротоктологии. Згідно з нею захворювання підрозділяється на наступні форми:
- неускладнена;
- гостре запалення, що характеризується наявністю інфільтрації і абсцесів;
- хронічне запалення, при якому відзначаються ті ж явища, в основному рецидивуючі, і гнійний свищ;
- ремісія.
Таким чином, ця класифікація не пов’язана з кодом эпителиально-куприкового ходу.
Діагностика
У більшості випадків діагноз “епітеліальний куприковий хід” ставиться на основі:
- збирання анамнезу;
- огляду пацієнта;
- пальцевого дослідження прямої кишки.
У першому випадку виявляють фактори виникнення недуги, порушення функцій органів таза, які в анамнезі є травми крижово-куприкової області, тривалість і характер скарг.
Огляд пацієнта виконують при його знаходженні в колінно-ліктьовому положенні лежачи на животі. Лікар оцінює стан епітелію сідниць, крижово-куприкової області, періанальної зони, число та розташування отворів, характерних для цієї патології. Під час огляду заднього проходу і промежини виявляють супутні недуги: випадіння прямої кишки, свищі, геморой, анальна тріщина. Під час пальпації визначають, чи є рубцевий і запальний процеси крижово-куприкової зони.
При пальцевому дослідженні прямої кишки оцінюють стан останньої області, а також місця розташування морганіевих крипт.
Також лікар може призначити додаткові дослідження:
- Ректороманоскопія. У цьому випадку проводять огляд слизової дистального відділу сигмовидної і прямої кишки. У першому відзначають наявність запальної динаміки. Також проводять оцінку характеру судинного малюнка.
- Фістулографія. Її здійснюють в складних випадках для диференціальної діагностики.
- УЗД крижово-куприкової зони. За допомогою цього дослідження визначають глибину розташування вогнища від покривів шкіри, ступінь залученості в запалення підшкірної жирової клітковини, навколишніх тканин, наявність додаткових ходів, структуру і розміри патології, її локалізацію.
