Досить актуальною проблемою в медицині (а якщо бути точніше – в області гінекології) є патології матки. Вони включають в себе різні запальні ураження ендометрія та міометрія. Одне з самих поширених патологічних станів – це міома матки. У медицині цим терміном позначається доброякісна пухлина. З яких причин міоми матки виникають у жінок, і як лікується недуга? Відповіді на ці питання варто знати всім представницям прекрасної статі, адже будь-яка може зіткнутися з подібною проблемою.
Сутність захворювання і теорії походження міом
Про такому жіночому недугу як міома матки стало відомо ще в 1793 році. Британський патологоанатом Метью Бейлі вперше описав це захворювання. У наступні роки міома матки вивчалася фахівцями. На сьогоднішній день відомо, що пухлина являє собою залежне від гормонів новоутворення м’язової оболонки матки (міометрія). Виявляється воно, як правило, у жінок вікової групи старше 30 років.
Статистика свідчить, що приблизно у 1/3 представниць прекрасної статі, які приходять у гінекологічні клініки, діагностується міома матки. Проте за кількістю звернулися пацієнток не судять про поширеність захворювання. У 70 % випадків пухлина росте безсимптомно. Жінки найчастіше навіть не підозрюють про її наявність, і вже тим більше не здогадуються про причини виникнення міоми матки.
Дослідження фахівців показують, що пухлина розвивається з однієї аномальної клітини. Про те, як з’являється ця клітина-попередник, ведуться суперечки. Існує кілька теорій:
Фактори ризику
Вивчення даного захворювання в минулому приділяли увагу, але це так і не дозволило визначити точні причини появи міоми матки. Фахівці змогли тільки виявити сприятливі фактори. У їх число входить раннє менархе. Дослідження показали, що у жінок з ранніми менструаціями, що почалися раніше 10 років, ймовірність розвитку пухлини вище. При такому початку менструальних циклів збільшується кількість клітинних поділів, які зазнає міометрій протягом репродуктивного періоду. Це, в свою чергу, підвищує ймовірність мутації в генах.
Ще збільшення ймовірності виникнення міоми сприяють наступні фактори:
- відсутність пологів в анамнезі;
- ожиріння;
- вік (пізній репродуктивний період);
- афроамериканська раса;
- прийом «Тамоксифену».
Надзвичайно суперечливі повідомлення в літературі про вплив комбінованих оральних контрацептивів (КОК) на зростання доброякісної пухлини. У ранніх роботах, в яких вказувалися причини виникнення міоми матки, фахівці висловлювали припущення про можливий негативний вплив цих препаратів. Проте надалі вчені провели дослідження, довівши абсолютно протилежний ефект. Ними було відмічено зменшення ймовірності росту міоми матки при збільшенні тривалості прийому контрацептивів. Після 5 років застосування КОК ризик скорочувався на 17 %.
Надалі все ж точка зору про відсутність негативного впливу контрацептивів була піддана критиці. Міому внесли в число протипоказань до прийому КОК. Чому ж результати досліджень розрізняються? Сучасні фахівці пояснюють цю суперечливість різними дозами і видами естрогенів і прогестагенового, що містяться в комбінованих оральних контрацептивах.
Класифікація міом
Для доброякісних маткових пухлин не характерні якісь конкретні симптоми. Ознаки захворювання визначаються видом новоутворень. В залежності від локалізації по відношенню до м’язового шару матки виділяють міоми:
- міжм’язові, або інтерстиціальні (пухлини знаходяться в товщі стінки внутрішнього органу);
- интралигаментарные, або межсвязочные (вузли ростуть між заднім і переднім листками широкої зв’язки матки);
- підслизові, або субмукозні (новоутворення ростуть у напрямку до порожнини матки);
- подбрюшинные, або субсерозні (пухлини ростуть у напрямку до черевної порожнини);
- змішані (поєднання 2 чи 3 форм).
Додатково в медичній літературі, присвяченій міомі матки, причин, ознак, симптомів та лікування цього захворювання, зустрічається поняття «інтерстиціальна пухлина з центрипетальным зростанням». Цим терміном позначається підслизисте новоутворення, яке зачіпає м’язовий шар (знаходиться в ньому більш ніж на 1/3 від обсягу вузла). Серед подслизистых доброякісних структур виділяють породілля пухлина. Її особливість полягає в зростанні в порожнині матки у напрямку до внутрішнього вічка. Нерідко така пухлина виходить за межі зовнішнього отвору внутрішнього органу.
У 2011 році Міжнародна федерація акушерства і гінекології (FIGO) опублікувала класифікацію міом. Виділені типи пухлин вказані в таблиці.
| Тип новоутворення | Код класифікації | Опис новоутворення |
| Субмукозный | 0 | Підслизова пухлина на ніжці. Розташований повністю в матці. |
| 1 | Интрамуральная міома. Виступає в порожнину матки більш ніж наполовину. | |
| 2 | Інтрамуральне новоутворення. Виступає в маткову порожнину менш ніж наполовину. | |
| Інший | 3 | Интрамуральная міома, яка контактує з ендометрієм і є повністю внутристеночной. |
| 4 | Интрамуральная пухлина. | |
| 5 | Субсерозно-интрамуральная міома, виступаюча в черевну порожнину менш ніж наполовину. | |
| 6 | Субсерозно-интрамуральная пухлина. Для неї характерний виступ в порожнину очеревини більш ніж наполовину. | |
| 7 | Субсерозная міома на ніжці. | |
| 8 | Специфічне доброякісне новоутворення (наприклад, цервикальное). | |
| Гібридний | При цьому типі з певних причин міома матки формується в організмі жінки, залучаючи в патологічний процес і ендометрій, і серозну оболонку. Код захворювання складається з двох цифр, написаних через дефіс. Перша з них відображає зв’язок з ендометрієм матки, а друга – зв’язок з серозною оболонкою. | |
Клінічна картина
Захворювання може протікати безсимптомно. У таких випадках у жінок відсутні скарги, не спостерігаються зміни в менструальному циклі. Коли міома протікає з симптомами, вона дає про себе знати болем, кровотечею, порушенням функціонування поряд розташованих органів. Больові відчуття локалізуються в нижній області живота і попереку. Вони бувають різноманітними:
- гострими;
- переймоподібними;
- постійними ниючими.
Перші з них виникають при міомі матки через порушення живлення вузла. Переймоподібні болі спостерігаються під час менструацій і свідчать про підслизової локалізації пухлини. Постійні ниючі відчуття характерні для подбрюшинной міоми і зумовлені розтягуванням очеревини, здавленням нервових сплетень малого тазу.
Найбільш частий симптом доброякісної пухлини в матці – кровотечі. Для підслизової локалізації міоми характерні тривалі і рясні менструації. У медицині їх ще називають меноррагиями. Міжм’язові і подбрюшинным миомам властиві ациклічні маткові кровотечі (метрорагії), що виникають у межменструальном періоді.
Порушення функціонування сусідніх внутрішніх органів спостерігається лише при деяких новоутвореннях. Якщо міома розташовується спереду від матки, вона чинить тиск на сечовивідні шляхи і провокує порушення сечовипускання. Якщо ж пухлина локалізується на протилежній стороні, вона утрудняє спорожнення кишечника.
Можливі ускладнення
Всім жінкам рекомендується періодично відвідувати гінеколога для попередження негативних наслідків міоми матки. Причин кілька. По-перше, при зростанні пухлини з’являються ознаки, які знижують якість життя, викликають дискомфорт. Тільки на початковому етапі захворювання не турбує. По-друге, деякі жінки з-за міоми позбавляються матки.
Якщо захворювання не лікувати, то в майбутньому виникнуть ускладнення. Найбільш часто зустрічається з них – некроз пухлини. Він починається через перекрута ніжки, порушення кровопостачання і проявляється симптомами гострого запального процесу.
Жінки, які зіткнулися з міомою, турбуються про те, перероджується ця доброякісна пухлина в злоякісну. Подібне можливе, але ймовірність початку такого процесу досить низька. В 0,25–0,75 % випадків у жінок репродуктивного віку діагностується рак. У період постменопаузи ці цифри збільшуються до 2,6–3,7 %.
Безпліддя, ускладнений перебіг вагітності та пологів
У медичних статтях, присвячених причин, ознаками і міоми матки, в числі негативних наслідків ще значиться безпліддя. Воно діагностується приблизно у 24 % жінок, які мають доброякісну пухлину. У 33-69 % випадків безпліддя усувається після видалення вузла. Ті жінки, яким при наявності міоми все ж вдається зачати дитину, іноді стикаються з ускладненим перебігом вагітності:
- загрозою викидня;
- пізнім гестозом;
- затримкою розвитку плода;
- передчасним відшаруванням плаценти;
- многоводием;
- хронічною внутрішньоутробною гіпоксією плода.
Ускладнення під час розродження зустрічаються такі, як передчасне вилиття навколоплідних вод, первинна слабкість пологової діяльності, затяжні пологи. Приблизно 65 % жінок лікарі роблять кесарів розтин. При цьому у 42 % вагітних обсяг операції розширюється до міомектомії з метою лікування міоми матки і з причини необхідності видалення доброякісного новоутворення. Решта 35 % жінок народжують самостійно.
Призначення лікування
Завжди в індивідуальному порядку призначається лікування міоми матки. Причини виникнення пухлини дізнатися неможливо, тому лікарі враховують такі фактори:
- наявність маткових кровотеч і больових відчуттів;
- наявність проблем із сечовипусканням або дефекацією;
- вік пацієнтки і очікуваний період до настання менопаузи, бажання жінки зберегти фертильність;
- розмір новоутворень, їх кількість, розташування, зміна обсягу протягом періоду спостереження.
Лікування може бути медикаментозним, хірургічним і комбінованим. Перший спосіб називається ще консервативною терапією міоми матки у жінок. Причини проведення лікування – необхідність припинити ріст пухлини, домогтися її зворотного розвитку. Хірургічне лікування призначається для видалення новоутворення з організму. При цьому обсяг оперативного втручання може бути різним – консервативна міомектомія (видалення пухлини), субтотальна (видалення матки без шийки) і тотальна (видалення матки з шийкою) гістеректомія. Комбіноване лікування передбачає проведення операції з наступним та/або попереднім призначенням гормональних лікарських засобів.
Консервативна терапія
У медикаментозного лікування є певні свідчення:
- пацієнтка бажає зберегти свою репродуктивну функцію;
- розмір пухлини не перевищує 12 тижнів вагітності;
- для захворювання характерне клінічно малосимптомний перебіг;
- для сайту (на широкій основі) характерно інтерстиціальне або субсерозних розташування, є міжм’язова або подбрюшинная міома;
- розвиток доброякісної пухлини супроводжується екстрагенітальними патологіями з високим хірургічного та анестезіологічного ризику.
При проведенні консервативної терапії лікарем призначаються негормональні лікарські засоби – гемостатики при маткових кровотечах, нестероїдні протизапальні засоби та спазмолітики при больових відчуттях. Додатково проводиться лікування захворювань, що сприяють зростанню пухлини.
Гормональна терапія здійснюється в кілька етапів:
Хірургічне втручання
Операція по видаленню пухлини матки проводиться тільки з певних причин:
- міома матки малим розмірам не відповідає – вона перевищує 12 тижнів вагітності;
- новоутворення швидко зростає;
- пацієнтку турбують мено – і метрорагії, що викликають анемію;
- у жінки виявлено підслизова пухлина, межмышечное новоутворення з центрипетальным зростанням або підчеревина вузол на ніжці;
- виявлено некроз міоми;
- спостерігається поєднання міоми з пухлинами яєчників, порушення функціонування сусідніх органів;
- в анамнезі є безплідність або викидні.
Одне з можливих хірургічних втручань – консервативна міомектомія. Це органозберігаюча операція. Під час неї видаляють міоматозні вузли, а матку зберігають. При такій операції можливість майбутньої вагітності залишається. Видалення міоми виконується під наркозом вимагає перебування в стаціонарі протягом 3-7 днів. Післяопераційний відновний період продовжується 3-4 тижні.
Видалення матки – ще один варіант лікування. Він вважається крайнім заходом. Приблизно в 5-10 % випадків ця операція неминуча при міомі матки. Причини її проведення – запущене захворювання, великі пухлини, підозра на злоякісні новоутворення. Операція проводиться під наркозом. У стаціонарі жінки після неї знаходяться від 3 до 7 днів. Післяопераційний відновний період при неускладненому перебігу займає 3-6 тижнів.
Комбіноване лікування
Комбінована терапія полягає у проведенні консервативної міомектомії на тлі прийому необхідних медикаментів в до – і післяопераційному періоді. Лікування проводиться за показниками:
- жінка в майбутньому планує мати дитину, а це значить, що вона хоче зберегти свою матку і репродуктивну функцію;
- у пацієнтки є міома з великою кількістю вузлів;
- виявлена міома з вузлом розміром більше 5 см
Перший етап комбінованого лікування може полягати в постановці 2 ін’єкцій – аналога ГнРГ з інтервалом 28 днів. Після медикаментозного лікування проводиться консервативна міомектомія. Це другий етап терапії. Після операції виконується постановка ще однієї ін’єкції аналога ГнРГ. Це третій етап терапії, на якому закінчується комбіноване лікування.
Міома матки – досить серйозне захворювання, незважаючи на те, що спочатку воно може протікати безсимптомно. Запобігти його виникненню іноді можна. У спеціалізованій медичній літературі про причини, ознаки і симптоми міоми матки викладаються первинні профілактичні заходи. Вони полягають у своєчасній корекції гормональних порушень в організмі, правильному лікуванні запальних захворювань жіночих статевих органів, проходження профілактичних оглядів у гінеколога 1 раз в 6 місяців, відмову від абортів.
