Мало хто з батьків при народженні свого первістка замислюється про те, як він буде виховувати у своїй дитині високі моральні почуття та духовність. Між тим, це одна з найбільш складних педагогічних завдань. Її реалізація вимагає певних психолого-педагогічних знань і навичок. Добрими помічниками в цій справі батькам можуть стати фахівці дошкільної установи.
Основи виховання дошкільнят
Педагогіка – це самостійна наука, яка має багату історію свого розвитку з давніх часів до наших днів і велику теоретичну і практичну базу.
Об’єктами педагогіки є як люди всіх віків, так і ті суспільні процеси, які впливають на їх розвиток. Тобто, виховання людини неможливо у відриві від соціального середовища, моральні та духовні цінності якої він повинен засвоїти і потім підтримувати і розвивати. Будь-яке людське суспільство вкрай зацікавлене в цьому.
Дошкільна педагогіка як частина загальної, має свої цілі, завдання, засоби, методи і прийоми виховання дітей від народження до вступу в школу.
Одна з центральних завдань педагогіки – морально-духовне виховання дошкільнят.
Духовне виховання – «виховання душі, виховання особистості, близькою за духом людям, суспільству, в якому вона живе.
Моральне виховання – виховання громадянина, для якого суспільні принципи і норми є природними і найважливішими в будь-яких життєвих ситуаціях.
Середовище, в якому виховується дитина, повинна бути виховною: відомо, що у вихованні немає дрібниць. Буквально все — від зовнішнього вигляду і поведінки дорослих до іграшок і буденних речей повинно служити поставленим педагогічним завданням. Ці умови є основою духовно-морального виховання дошкільнят.
Сутність педагогічної майстерності вихователя
Морально-духовне виховання дошкільнят — довгострокова і непросте завдання. Її рішення не завершується з переходом дитини з дитячого садка у школу. Але саме в дошкільному віці закладаються основи духовності і моральності. Що повинен знати та вміти вчитель, щоб його робота була успішною?
Вихователь дошкільної групи, перш за все, повинен вміти спостерігати і ретельно аналізувати вчинки і висловлювання дітей на теми моральності та духовності. Його висновки потім лягають в плани групової та індивідуальної роботи з дітьми.
Досить копіткою є робота з вивчення виховного потенціалу сімей вихованців. Допускають батьки та інші родичі дитини помилки в духовно-моральному вихованні малюка, які методи і прийоми використовують, готові співпрацювати з педагогами дитячого садка? Категоричність і повчальність у роботі з сім’єю неприпустимі, так як виховна система кожної клітинки суспільства може мати чимало нюансів, пов’язаних як з сімейними, так і національними традиціями.
Аналіз і узагальнення спостережень за дітьми та їх сім’ями підштовхнуть вихователя до необхідності планування і проведення конкретних заходів по духовно-моральному вихованню дітей. Для цього він повинен знати, які засоби, форми, методи і прийоми існують в педагогіці і які з них можливо застосувати в умовах конкретного дитячого садка.
Педагогічна майстерність дорослого полягає не в тому, щоб розповісти маленькій дитині про те, що таке, наприклад, доброта. Він повинен організувати для нього «практику добрих справ»: показати чужі добрі справи, дати їм щиру і емоційну оцінку. А потім поставити малюка в такі умови, щоб він сам зробив добрий вчинок і отримав від цього справжнє задоволення.
Облік вікових особливостей дітей
Багато дорослі сумніваються в доступності морально-духовних категорій для розуміння дітей. Проте серйозні дослідження показали, що вже 1,5-2-річні діти здатні до співпереживання. Вони демонструють позитивні або негативні емоції, якщо щось трапляється з їх іграшкою або з оточуючими:
“Ведмедик впав, йому боляче”. – Дитина може пошкодувати іграшку, притиснути до грудей, покачати, намагаючись втішити.
“Який ти молодець, всю кашу з’їв”. – Малюк посміхається, плескає у долоні, намагається притиснутися до матері.
Дорослі своїми діями в конкретних ситуаціях, емоційною промовою і мімікою викладають дітям уроки відношення до їх поведінки і того, що відбувається навколо. Поступово, з розвитком розумових функцій мозку, малюки засвоюють еталони реакції на ті чи інші події і починають свідомо ними керуватися.
На 3-му році життя у дитини формуються навички самоконтролю, коли він вже може стримувати власні бажання, правильно реагує на заборони, навчається рахуватися з оточуючими. У нього більш чітким стає уявлення про те, що таке добре і погано. Тобто виявляються зачатки просоціальної поведінки: турботи про інших, щедрості, колективізму. Більш чіткі контури подання в подальшому отримуються під впливом вмілого педагогічного керівництва з боку батьків і педагогів.
Непохитність моральної поведінки закріплюється у свідомості дошкільника, коли він потрапляє в дитячий колектив дошкільного закладу. Необхідність рахуватися з вимогами і бажаннями інших дітей повинна поєднуватися з необхідністю відстоювати власні інтереси. У нього з’являється широка можливість порівнювати свої дії з чужими, реакції дорослих на вчинки інших дітей. Дитина 4-6 років в стані усвідомити ступінь справедливості пред’явлених до його поведінки, вимог, покарань і заохочень.
Розвиток абстрактного мислення дозволяє старшому дошкільнику поступово засвоювати і конкретизувати такі невловимі поняття як дружба, борг, патріотизм, чесність, працьовитість. Він здатний вже дати обґрунтовану оцінку поведінки літературних героїв або намальованих персонажів.
Облік вікових і індивідуальних особливостей диктує дорослим необхідність ретельного відбору змісту і способів морально-духовного виховання дошкільнят.
Засоби виховання дошкільнят
Кошти досягнень поставлених педагогом цілей виховання численні: слово в широкому його розумінні, література, дитячі фільми, природа, мистецтво самих різних жанрів, спілкування з носіями високої моралі і духовності, їх власна діяльність на заняттях, поза занять в будні і в свята.
Вибір засобів виховання диктується не тільки віком вихованця, але і рівнем сформованості у нього того чи іншого морального якості.
Узагальнено можна сказати, що сама морально-духовна атмосфера, в якій живе малюк, є засобом виховання. Її потенціал залежить від тих моральних прикладів, які демонструють йому дорослі вдома, в дитячому саду, на вулиці, з екранів телевізора.
Вихователь повинен знайти можливості та форми взаємодії з іншими культурними та педагогічними установами, які також займаються вихованням дітей. Педагогічне партнерство збагачує новими ідеями, формами, методами роботи з дітьми та їх батьками.
Методи і прийоми виховання
Теми духовно-морального виховання дошкільнят різноманітні. Їх вибір і вибір комплексу методів і прийомів реалізації їх завдань залежить від рівня сформованості етичних понять і поведінки дітей.
Етичний розповідь, роз’яснення, навіювання, умовляння, етична бесіда, приклад – формують особистісну свідомість.
Вправа, доручення, привчання, вимога – організовують духовно-моральну діяльність дітей.
Заохочення, покарання – стимулюють дозволене поведінка.
Основні методи духовно-морального виховання дошкільнят належать до найбільш складних. Одиничне їх використання не забезпечує одномоментного підвищення моральності вихованця. Вони вимагають систематичного довгострокового використання, ретельного аналізу результатів застосування та оперативної корекції.
Виховання казкою
Світ казкових героїв на доступному дитячому сприйняттю рівні розкриває перед дошкільням всі тонкощі реальних людських відносин. Саме тому казку, як засіб духовно-морального виховання дошкільнят нічим замінити не можна.
Казкові герої своїми хорошими і поганими вчинками, оцінкою їх наслідків вчать малюка розуміти взаємозалежність людей в справжньому житті. Перебільшені полярні якості героїв казки (лиходій – добряк, боягуз – сміливець) відкривають очі на нюанси людських відносин. Просте запитання вихователя «Чого нас навчила ця казка? На кого з героїв ти хочеш бути схожим?» або порівняння дитини з позитивним казковим героєм стимулює бажання бути кращим і кращим.
Бесіда з дитиною після прочитання казки або перегляду мультфільму повинна бути спрямована, насамперед, на виявлення особливостей характерів героїв і причин їх вчинків. Результатом її повинна бути самостійна і щира їх оцінка і бажання «буду робити добре, і не буду погано».
Духовно-моральне виховання дошкільників засобами казки вчить їх чути і цінувати поетичність рідного слова. У своїх іграх з іграшками і предметами діти одушевляют їх, наділяють поведінкою і промовою казкових героїв, схвалюють або засуджують їх вчинки.
Програмування виховної роботи
Вирішуючи складні завдання морально-духовного виховання дошкільнят, вихователь стикається з необхідністю його перспективного планування. Орієнтуючись на поставлену мету виховання духовної і моральної особистості, вихователь подумки малює маршрут, за яким йому належить провести дітей, щоб досягти цієї мети.
Програма з морально-духовного виховання дошкільнят включає в себе:
- Чітко сформульовану виховну мету. Вона повинна враховувати вікові особливості розвитку дітей і результати аналізу рівня їх морального та духовного розвитку.
- Завдання, рішення яких у сукупності призведуть до досягнення поставленої мети.
- Перелік конкретних виховних заходів із зазначенням їх цілей і завдань, основних методів і засобів, термінів реалізації, місця проведення, учасників (тематичні заняття, бесіди, організація різних видів діяльності, читання дитячої літератури, екскурсії, відвідування кіно, театру).
Програма роботи з конкретної вікової групою дітей складається на тривалий термін і узгоджується з програмою роботи дитячого закладу.
Проект виховного заходу
Програма включає в себе ряд проектів, виконання яких приведе до її реалізації. Їх теми відповідають темі програми. Наприклад, програма «Духовно-моральне виховання дошкільнят казкою» може включати в себе кілька проектів. До них відносяться «У світі російських казок» (читання, перегляд мультфільмів), бесіди «Герой російської казки — який він?», «Творчість художників-ілюстраторів», тематична екскурсія в музей, заняття з ізо-діяльності «Намалюй свою казку», відвідування і постановка лялькового спектаклю, зустріч з героями казки, консультації, лекції для батьків.
По суті, проект по духовно-моральному вихованню дошкільників — це планування покрокового здійснення заходів, внесених у програму. Успішне її виконання залежить від того, наскільки продуманим і успішним буде виконання кожного з включених в неї проектів.
Вихователі паралельних груп можуть планувати спільні тематичні заходи. Це підсилює виховний ефект, оскільки у дітей формується колективізм, почуття відповідальності за спільну справу.
Структура плану заходу
- Назва заходу. Кожен проект повинен мати цікаве, що привертає увагу дітей назву.
- Мета. Формулюється в загальному вигляді, наприклад: «Духовно-моральне виховання дошкільників засобами фольклорної музики».
- Завдання. Пізнавальні, розвиваючі, виховні — конкретизують загальну мету.
- Попередня робота. Зазначаються раніше проведені заходи, які готують свідомість дітей до сприйняття нового матеріалу.
- Матеріали та обладнання. Перераховується демонстраційний і роздатковий матеріал, технічні засоби, інструменти, їх кількість, розташування в групі.
- Вступна частина. Концентрується увага дітей на темі заняття. Використовуються ігрові, сюрпризні моменти, особливо в молодших групах.
- Основна частина. Вихователь планує різні види діяльності дітей: сприйняття нового матеріалу по темі заняття (розповідь вихователя) закріплення його в пам’яті (коротка бесіда, загадки, вправи), 1-2 фізхвилинки, практичні дії (виготовлення виробів, малювання за темою заняття, ігри).
- Заключна частина. Педагог підводить підсумки заняття, коротко аналізує і заохочує роботу дітей.
Інтеграція виховних зусиль
Висока духовність і моральні якості особистості закладаються в дошкільному дитинстві і розвиваються усіма дорослими, прямо або побічно беруть участь у житті дитини. Вихо
ватель дитячого садка, плануючи цю роботу, не може обмежитися лише власними зусиллями, зважаючи на її масштабності.
Програми та проекти заходів в групі узгоджуються з програмою роботи всього дитячого садка по темі морально-духовного виховання. Керівництво ДНЗ організовує підвищення кваліфікації освітян через обмін досвідом, участь у семінарах, відкритих заходах з подальшим їх обговоренням, у практичних заняттях з планування, педрадах.
Суспільство вкрай зацікавлене у вихованні гідних громадян, тому педагог дитячого саду може залучити до роботи з дітьми фахівців інших культурно-освітніх установ — бібліотек, музеїв, палаців культури, шкіл. Їх участь вимагає попереднього узгодження з теми, цілей і завдань, форм участі в проекті.
Робота з батьками
Вихователь зацікавлений в тому, щоб батьківський колектив став повноцінним учасником виховного процесу в дитячому садку. Для цього треба ретельно вивчити педагогічні можливості сім’ї, сімейний уклад, традиції, погляди батьків на виховання дітей.
Форми роботи з батьками по темам морального та духовного виховання дітей різноманітні: індивідуальні консультації, батьківські збори, круглі столи, показові заняття в групах. Мета їх — підвищення психолого-педагогічної компетентності батьків.
Педагоги можуть випускати тематичні пам’ятки, листівки, рекомендації з проведення сімейних свят і заходів, присвячених державним та регіональним подій, виставки педагогічної літератури. У групах оформляються куточки для батьків, альбоми відповідної тематики.
Для проведення масових та групових заходів в дитячому саду можна залучати батьків як оформлювачів, виконавців художніх номерів, ролей у театральних виставах.
Особливої делікатності вимагає взаємодія педагога з сім’ями інших національностей, з віруючими різних релігійних конфесій.
Висновок
Історичний досвід показує, що виживає лише те суспільство, в якому населення керується високими громадянськими почуттями і здатне підпорядковувати власні інтереси інтересам суспільним.
Можна з упевненістю сказати, що в руках нинішніх педагогів та батьків дітей-дошкільників знаходиться найближче майбутнє нашої країни. Яким воно буде — духовним або бездуховним, моральним чи аморальним — повністю залежить від їх власної громадянської та професійної компетентності.
