У світі існувало і існує безліч музичних виконавців, але чи означає це, що кожен з них обдарований і має здібності на єдиному рівні з іншими? Чому одних запам’ятовують на століття, а друге тримають в голові, наче спалах, яка через час погасне?
Основа
Діячі будь-якої професії не можуть стати майстрами своєї справи по клацанню. Але що відрізняє творчу сферу від усіх інших?
Музичний дар – те, що неможливо знайти. Музикальність – вроджена здатність відчувати, чути і проникати в потаємні закутки світу гармонії і звуків.
Якщо по-науковому: музикальність – це обдарованість, за допомогою якої суб’єкт, приклавши зусилля, може сформуватися як діяч мистецтва.
Талант включає в себе цілий комплект із задатків, які додаються з народженням «в подарунок».
Бонуси
Як вже було сказано раніше, музична обдарованість складається з ряду можливостей, потребують дитині ще внутрішньоутробно. Загальні компоненти:
- відчуття і сприйняття;
- музичний слух;
- почуття ритму;
- музична пам’ять.
Для майбутніх композиторів існує окремий список критеріїв:
- фантазія;
- музичний інтелект;
- слухове уявлення.
Для вокалістів, крім хорошого слуху, головною умовою є вокальні дані. Безсумнівно, їх можна і потрібно розвивати, але до якогось діапазону і потужності голос можна це зробити – вже питання до природи.
Музикантам-інструменталістам необхідно володіти певним фізіологічним будовою кистей рук та їх фаланг. Хочеться відразу відзначити, що цей критерій є тільки бажаним, але не обов’язковим. Існує безліч прикладів винятків, в яких виконавці йшли наперекір природним умовам.
Варто взяти до уваги, що заняття над музикальністю дітей – дуже важливий і складний процес, але необхідний для благополучної майбутньої творчої кар’єри.
Як чути?
Питання про музичний слух, мабуть, має бути найголовнішим у цій темі. «Чому?» – запитаєте ви. І ось вам відповідь: слух – база музикальності.
Без музичного слуху, навіть при неймовірно докладених зусиль, людина не зможе влитися в море звучань і повністю пірнути до його дна. За допомогою слухання у людей проявляється здатність сприймати інформацію музично і відтворювати її відповідно.
Існує 2 види музичного слуху: абсолютний і відносний.
Абсолют
Перший тип зустрічається 1 на 10 тисяч чоловік, якщо брати до уваги статистику Європи, Росії та США. Володіння такою обдарованістю необов’язково передбачає необхідність розвиватися в музичній сфері. Люди з абсолютним слухом також працюють і в інших видах діяльності, нічим не відрізняючись від інших.
Для щасливчиків з ідеальним слуханням музикальність – це складне завдання, якщо розглядати питання з художньої сторони.
Особливість полягає в тому, що за допомогою одного слуху він має можливість визначити точну висоту звуку і тональність. Навіть повернувши його спиною до інструменту, той за частку секунди почує рівень ноти і скаже її назва.
Помилки мають місце, але зовсім незначні і в рідкісних випадках.
Плюси подібної обдарованості:
- Корисне і дуже практичне якість для музичних виконавців. Особливо це справа стосується професіоналів струнних інструментів (скрипка, віолончель), де вся відповідальність лягає на слух музиканта, коли його гра не підкріплена темперований (фортепіанним) акомпанементом.
- Полегшує навчання в музичній грамоті. Учням простіше писати диктанти, вивчати гармонію і модуляції.
На жаль, як і у будь-якого явища, є протилежні сторони:
- Сприйняття музики з емоційного кута стає досить складним, так як «сканер» звуків неможливо відключити. Людина, чуючи абсолютно всі, навіть самі мізерні неточності, вже не здатен у повній мірі дослідити звучання з іншого (чуттєвого) ракурсу.
- Відносне нечисте звучання може «їздити по вухах» навіть під час звичайного життя, коли людина не взаємодіє з музикою.
- Ідеальний слух може заважати освоєння фонематичного сприйняття усної мови, а особливо іноземної.
Але якщо не абсолют?
Другий тип поширений серед багатьох музикантів. Суть його полягає в тому, що за допомогою нього можна чути і відтворювати звуки на правильній висоті, однак точну назву ноти визначити не можна.
Розвитком такого слуху займаються на уроках сольфеджіо. При належному навчанні музикант здатний розрізняти інтервали, акорди і модуляції (переходи) в інші тональності, а також потрапляти в точну висоту нот (при цьому навіть не знаючи їх найменування).
Для музично-емоційного сприйняття відносний слух чудово підходить. Адже мізерні неточності не є для нього перешкодою.
Інші можливості
Крім двох базових видів, існують ще й інші відгалуження музичного слуху:
- мелодійний – забезпечує відчуття мелодії або фрази в цілісній формі;
- гармонійний – сприйняття одночасного звучання нот (інтервалів і акордів);
- ладовий – здатність дізнаватися лади (лідійський, фрігійський та ін), а також ладово-тональні процеси (стійкість, нестійкість, дозвіл);
- поліфонічний – можливість чути звучання 2-х і більше голосів в русі;
- тембральный – можливість розпізнавати і відрізняти звукову забарвлення голосів та інструментів.
Існує ще один цікавий вид – внутрішній слух. Його особливість полягає в уявному поданні звучання нот.
Композитор Бетховен під кінець життя повністю оглух, але, тим не менш, продовжував писати. Але як? Внутрішній слух зіграв свою роль, внаслідок чого твори звучали у нього в голові.
З чого починається?
Як говорилося раніше, обдарованість до світу звуків дається з народження. Музикальність – це часто спадковий подарунок. Наприклад, В. С. Бах отримав величезний багаж таланту від рідних. Однак, незалежно від кількості задатків, музика – це те, над чим потрібно посилено працювати. Ніколо Паганіні – знаменитий скрипаль-віртуоз, розпочав свої заняття з 5 років, коли батько помітив задатки сина.
Як же можна розгледіти можливості в дитинстві? Розвиток музичних здібностей рекомендується починати як можна раніше, але це ні в якому разі не означає, що з віком освоїти мистецтво музики стає неможливим.
Перше, на що варто звернути увагу – те, як дитина сприймає звучання, може відчути настрій та характер, а також проявити свої якісь переживання по відношенню до почутого.
Другий не менш важливий пункт – можливість вслухатися, порівняти і помітити яскраві і зрозумілі (для віку) моменти.
Третій, мабуть, найголовніший – уява, за допомогою якого у дитини можуть виникати образи і асоціації. Завдяки їм він здатний відтворювати свої фантазії в іграх, танцях та співах.
Музичні виконавці
За сотні років існування музичного мистецтва воно нарахував близько тисячі або навіть мільйони діячів, але чиясь обдарованість та подальший її розвиток виявилося не просто успішним, а найбільшим людським надбанням.
Короткий список зарубіжних композиторів: Гендель, Бах, Вагнер, Моцарт, Бетховен, Шуберт, Шопен, Штраус, Лист, Верді, Дебюссі, Вівальді, Паганіні та ін.
Вітчизняні композитори: Глінка, Бородін (за сумісництвом ще хімік і лікар), Мусоргський, Чайковський, Римський-Корсаков, Кюї, Балакірєв, Прокоф’єв, Рахманінов, Свиридов, Стравінський, Шостакович та ін
Крім геніальних музикантів-творців, такими ж талановитими повинні були бути і виконавці їх творів.
Тільки деякі з геніїв музики XX-XXI століть:
- Дмитро Хворостовський (баритон);
- Муслім Магомаєв (баритон);
- Лучано Паваротті (тенор);
- Хосе Каррерас (тенор);
- Андреа Бочеллі (тенор – сліпий музикант)
- Марія Каллас (сопрано);
- Анна Нетребко (сопрано);
- Чечилія Бартолі (колоратурне мецо-сопрано)
- Тамара Синявська (меццо-сопрано);
- Валерій Гергієв (диригент);
- Володимир Співаков (диригент);
- Давид Ойстрах (скрипаль, альтист, диригент);
- Яша Хейфец (скрипаль);
- Леонід Коган (скрипаль)
- Денис Мацуєв (піаніст);
- Ван Кліберн (піаніст);
- Артур Рубінштейн (піаніст);
- Сергій Рахманінов (піаніст);
- Володимир Горовиць (піаніст);
- Луї Армстронг (трубач);
- Майл Девіс (трубач) та ін.
Як таке можливо?
Музика – це світ, де наші очі – це вуха. Всім відомий вже давній факт, що при погіршенні або взагалі відсутність якої-небудь здатності мозку, компенсацію за це отримує інша сфера. Тому зовсім не дивно таке явище, як сліпі музиканти. Вони від природи набагато частіше володіють абсолютним музичним слухом. А також, крім них, відрізняються люди з іншими особливостями, такими як синдром Вільямса та аутизму.
Одним з найбільш знаменитих сліпих музикантів є вище згаданий співак Андреа Бочеллі, а також піаніст Арт Тэйтум і виконавець джазу Рей Чарльз.
У цей список слід віднести і видатного композитора – В. С. Баха. Його очі стали втрачати свою функцію з дитинства.
Якщо перераховані раніше сліпі музиканти були у зв’язку з нещасними випадками, то ситуація Салавата Низаметдинова зовсім інша. Композитор не бачив з народження, але, тим не менш, зміг написати оперні твори.
Підсумок
Музикальність – це щедрий дар природи, який ні в якому разі не можна прибирати в коробку». Його потрібно використовувати і модернізувати по максимуму кожен відведений щасливчику день.
