Стресове нетримання і його особливості
Коли говорять про стресовому нетриманні сечі, то мають на увазі нездатність контролювати процес сечовипускання на тлі фізичного напруження. Подібна патологія супроводжується вельми характерними симптомами. Сеча виділяється під час кашлю, сміху, статевого акту, бігу, стрибка, тобто при напрузі черевних м’язів.
На початкових етапах сечовипускання відбувається лише при максимально наповненому сечовому міхурі. Але в міру розвитку хвороби навіть легкий чих супроводжується виділенням сечі. Варто відзначити, що імперативні позиви до сечовипускання у пацієнток відсутні.
Існує безліч причин, здатних призвести до розвитку стресового нетримання, включаючи:
- важкі пологи, особливо якщо вони супроводжуються розривом/розрізанням промежини;
- раніше проведені операції в зоні малого тазу;
- формування нориць між органами сечовидільної системи;
- гормональні розлади;
- ожиріння, особливо в тому випадку, якщо воно пов’язане з цукровим діабетом;
- різку втрату ваги тіла;
- інтенсивні фізичні навантаження;
- опущення органів малого таза, зокрема матки;
- постійний підйом вантажів;
- рецидивуючі уретрити, цистити;
- неврологічні патології, травми головного та спинного мозку;
- хронічні запори;
- хронічні захворювання дихальних шляхів, які супроводжуються частим сильним кашлем.
Доведено, що представники європеоїдної раси більш схильні до розвитку даного типу захворювання. Певну роль відіграє і генетична спадковість.
