Ускладнення
Не звертати уваги на симптоми хвороби не можна, і все тому, що надмірна активність вірусу викликає важкі ускладнення. Можливі наслідки:
- гепатит;
- пневмонія;
- менінгіт;
- погіршення або повна втрата слуху і зору.
Постгерпетична невралгія − це головна небезпека оперізувального лишаю. Проявляється подібний стан сильним больовим синдромом в тих місцях, які були вражені хворобою і зберігаються навіть після того, як зникають клінічні ознаки. Спостерігаються запальні процеси в м’язах, які порушують їх функціональність, в тому числі може розвинутися і параліч м’язових тканин.
У ВІЛ-інфікованих людей загострення може призвести до смерті пацієнта.
Методи лікування
Після того, як аналізи на оперізувальний лишай здані і діагноз підтверджений, доктор підбирає лікування кожного пацієнта відповідно до його формою недуги. Всі методики терапії можна розділити на три групи:
- Етіотропні. Направлені на причину недуги.
- Патогенетичні. Впливають на механізми розвитку патології.
- Симптоматичні. З їх допомогою усуваються прояви захворювання.
Етіотропне лікування оперізувального лишаю полягає у застосуванні специфічних протигерпетичних препаратів. До таких відносять:
- “Ацикловір”;
- “Валтрекс”;
- “Ганцикловір”.
Препарати допомагають блокувати розмноження вірусу, що запобігають поява нових вогнищ висипки, зменшують площу вже наявних висипань. Засоби прискорюють підсихання кірочок, запобігають приєднання інфекції.
Препарати можуть бути представлені в різних формах: порошок для ін’єкцій, таблетки, капсули, сироп, мазь та крем для зовнішнього застосування. Зазвичай лікар комбінує засоби внутрішнього і зовнішнього застосування.
Патогенетичне лікування оперізувального лишаю передбачає застосування препаратів, які борються з інтоксикацією. Для цього внутрішньовенно вводять розчин глюкози, “Рінгер”, “Реосорбілакт” і інші. У деяких ситуаціях потрібно їх комбінація з сечогінними препаратами − “Фуросемідом” або “Лазиксом”. Показано застосування вітамінів з групи, і все тому, що вони вибірково діють на нервову систему. Можуть використовуватися протиалергічні ліки: “Еріус”, “Супрастин”, “Зодак” та інші. Вони допомагають зменшити набряк і підсилити дію анальгетиків. Вибір препаратів від оперізуючого лишаю залежить від форми недуги, і необхідно враховувати індивідуальну переносимість організму.
Передбачена симптоматична терапія оперізувального лишаю у людини, яка включає:
- жарознижуючі засоби: “Парацетамол”, “Ібупрофен”;
- анальгетики, комбіновані засоби на основі НПЗЗ, можуть використовуватися наркотичні препарати, такі як “Трамадол”;
- при вираженій болю передбачена блокада з використанням анестетиків;
- якщо біль заважає пацієнту відпочивати, то рекомендувати можуть снодійне.
З фізіотерапевтичних засобів хороші результати дає ультрафіолетове опромінення, спрямоване на зону висипань. Також рекомендують пацієнтові УВЧ, кварц і лазерну терапію.
У деяких випадках виправдане використання зеленки і метиленового синього, які допомагають підсушити пухирці, при цьому додатково надають дезінфікуючий ефект. Але наносити ці засоби потрібно точково, щедрість у даних випадках може тільки нашкодити.
При оперізувальному лишаї (МКБ-10 – В02) уражені частини тіла краще тримати відкритими, щоб до них був постійний приплив повітря. Тільки так менше ризику нашарування вторинної інфекції, і вогнища швидше підсихають.
Оперізуючий герпес − це негативні наслідки реактивації вірусу герпесу 3-го типу, яке виникає на тлі зниженого імунітету. Основними проявами хвороби є специфічні висипання у вигляді пухирців і болючість в області, і все з-за уражених нервових стовбурів. У більшості випадків захворювання має сприятливий прогноз і закінчується швидким одужанням, якщо вчасно почати комплексне лікування. Сучасна медицина володіє масою засобів, які ефективно борються з інфекцією.
