Норми
У науковій літературі рекомендується розраховувати норми внесення при вапнуванні грунту меліорантів, виходячи з гідролітичної кислотності. Максимальна доза повинна становити 1,5 від даної величини, в разі необхідності вона може бути знижена до одинарною.
Однак даний показник можна визначити тільки хімічним шляхом в лабораторії. Тому норми вапнування грунту встановлюють, виходячи з величини рН конкретного субстрату. Так, для супіщаних і легкосуглинистой грунту потрібно від 25 до 40 кг/сотку залежно від її рівня кислотності. Для середньо – і важкосуглинистих субстратів норму збільшують приблизно в 1,5 рази.
При проведенні повторного вапнування дози використовуваних меліорантів знижують на 50-65%.
Сумісне їх використання з гноєм сприяє швидко протікає мінералізації органічних речовин. Розкладаючись, гній сприяє збагаченню поверхневого шару ґрунту СО2, який, в свою чергу, прискорює процес розчинення вапняних матеріалів.
