Юпітер у міфології
У міфології Стародавнього Риму Юпітер – це верховний бог, отець всіх богів. Йому належить небо, денне світло, дощ і гроза, розкіш і достаток, правопорядок і можливість зцілення, вірність і чистота всього живого. Він є царем небесних і земних істот. У давньогрецькій міфології місце Юпітера займає всемогутній Зевс.
Його батько – Сатурн (бог землі), мати – Опа (богиня родючості та достатку), брати – Плутон та Нептун, а сестри – Церера і Веста. Його дружина Юнона є богинею шлюбу, сім’ї та материнства. Можна побачити, що назви багатьох небесних тіл з’явилися завдяки стародавнім римлянам.
Як було сказано вище, стародавні римляни вважали Юпітера вищим, всемогутнім богом. Тому його поділяли на окремі іпостасі, що відповідають за певну силу бога. Наприклад, Юпітер Віктор (перемога), Юпітер Тонанс (гроза та дощ), Юпітер Лібертас (свобода), Юпітер Феретриус (бог війни і переможного торжества) та інші.
Храм Юпітера на пагорбі Капітолій у Стародавньому Римі був центральним у вірі та релігії всієї країни. Це ще раз доводить непохитну віру римлян в панування і величність бога Юпітера.
Також Юпітер захищав жителів Стародавнього Риму від свавілля імператорів, охороняв священні римські закони, будучи джерелом і символом істинного правосуддя.
Варто також відзначити, що стародавні греки називали планету, ім’я якій було дано на честь Юпітера, Зевсом. Це пов’язано з відмінностями в релігії і віри жителів Стародавнього Риму і Древньої Греції.
