З часів утворення перших держав в історії людства, торгівля вийшла за межі однієї країни. Спочатку це міг бути обмін товарами, але після появи грошей масштаби торгових операцій значно змінилися.
Поняття
Занадто довго міжнародні торгові угоди між країнами не мали своєї назви. Вперше таке поняття, як платіжний баланс, було введено в фінансову термінологію в 1767 році Джеймсом Денем-Стюартом, британським економістом. В його розумінні цей термін означав витрата громадянами грошей за кордоном і оплата за боргами іноземцям.
У сучасній інтерпретації платіжний баланс – це платежі, що проводяться з однієї країни в іншу. Розглянемо більш докладно його структуру та історію виникнення.
Умови і необхідність у виникненні міжнародних балансів
Як показала історія, поява такої фінансової категорії, як платіжний баланс, помітно змінило національну економіку більшості країн.
Якщо в кінці XIX і на початку XX століття вартість валют досить тривалий період часу перебувала на одному рівні, підтримується «золотим стандартом», який, по суті, і формував їх курс (що влаштовувало всіх), то в умовах «плаваючої» ставки такий підхід став нерентабельним.
Раніше в регулюванні будь-яких змін в курсі валют брала участь фінансова статтю «Резервні активи». В наш час саме платіжний баланс країни, вірніше, його стан, впливає на падіння або зростання курсу. Цієї фінансової категорії довелося пройти кілька перетворень, щоб прийти до тієї структури, яку сьогодні представляє Міжнародний валютний фонд.
Основні фінансові підходи
На сьогодні чинними є:
- Класичною вважається теорія, запропонована Давидом Юмом. Вона отримала назву «автоматичне рівновагу». Саме в ній основну роботу з врегулювання валютних курсів проводили «Резервні активи».
- Наступним етапом став неокласичний підхід, названий эластиционным. У його розробці брали участь такі фінансові генії, як Дж. Робінсон, А. Лернер, Л. Мецлер. За їх теорії кістяком платіжного балансу країни є її зовнішня торгівля, сальдо якої обумовлено рівнем цін на експортовані товари по відношенню до імпортних і помножених на закладений валютний курс. При такому підході рівновага балансу забезпечується зміною курсу валюти. Тобто її девальвація знизить ціни в іноземній валюті на експортний товар, тоді як ревальвація «змусить» іноземних покупців купувати продукцію даної країни з більш дорогої вартості.
- Наступна теорія – це абсорбційного підхід, при якому платіжний баланс (саме його торгова частина) «прив’язується» до головних елементів ВВП країни. Основоположником цього підходу став С. Александер, який взяв в якості основи ідеї, які висували Дж. Мзс і Я. Тінберген. Регулювання платіжного балансу в цьому випадку здійснюється за рахунок стимулювання експорту при одночасному стримуванні імпорту. Це повинно стимулювати вітчизняних виробників випускати конкурентоспроможну продукцію і надавати такий високий рівень послуг, а не залежати виключно від девальвації валюти, як у попередньому підході.
- Монетаристська теорія балансу прив’язана до грошовим чинникам, а саме, як сальдо впливає на обіг грошей у країні. Тут підхід такий: щоб уникнути дефіциту платіжного балансу, необхідно жорстко контролювати кількість ходять у країні грошей. Якщо їх занадто багато, то від них слід звільнятися, купуючи іноземні товари або послуги.
Всі перераховані підходи застосовувалися в різний час і залишаються актуальними і сьогодні. В залежності від того, який з них в даний момент використовується в країні, залежать види операцій, що проводяться нею.
Структура
Як правило, багато країн в якості регулювання платіжного балансу використовують торговельні операції, прагнучи досягти позитивного сальдо. Насправді таких операцій може бути кілька.
Міжнародний валютний фонд склав схему платіжного балансу, в яку входять 112 статей, розділених на 7 блоків. Ця схема вкрай складна для людей необізнаних у фінансових сферах, тому її спростили до трьох частин, звівши все до наступних розділах:
- рахунки поточних операцій;
- рахунки, пов’язані з операціями з капіталом (фінансовими інструментами);
- операції, що регулюють платіжний баланс.
Розглянемо докладніше, що вони собою представляють.
Рахунки основних платіжних операцій
До рахунків поточних операцій платіжного балансу відносяться:
- експорт товарів;
- імпорт продукції.
І разом вони складають торговий баланс. Також необхідно згадати про:
- послуги (входять у статтю балансу торгівлі та послуг);
- інвестиційні доходи;
- трансферти.
Як правило, рахунки поточних фінансових операцій платіжного балансу відображають всі грошові надходження, які приходять від продажу товарів і послуг нерезидентам, а також чисті доходи від інвестиційних проектів. Всі надходження від експорту обліковуються в графі з плюсом, так як при цих угодах скарбниця поповнюється іноземною валютою. Коли проводяться операції з імпорту, то вони враховуються в якості мінуса в дебетової графі, так як при цьому йде відтік валюти з країни.
У всьому світі основою платіжного балансу країн є зовнішня торгівля. Вона займає до 80 % обсягу в міжнародних економічних відносинах. Якщо при цьому сальдо балансу позитивне, то це ознака того, що в даній країні випускається якісна конкурентоспроможна продукція.
Рахунки платіжного балансу з капіталу
До рахунків операцій з капіталами та інструментами відносяться:
- безпосередньо рахунку операцій з капіталом;
- фінансові рахунки, які входять наступні інструменти: прямі інвестиції, портфельні та інші інвестиції.
До рахунків за операціями з капіталом належать усі види купівлі-продажу і операції по них, капітальні трансферти, анулювання боргів, інвестиційні гранти, передача прав власності, списання боргів уряду, передача прав на матеріальні (наприклад, надра землі), так і нематеріальні (торгові знаки, ліцензії тощо) активи.
Коли йде приплив за цими рахунками валюти в скарбницю, то можна говорити про позитивне сальдо. І навпаки.
Фінансові рахунки пов’язані з операціями по передачі прав власності на фінансові активи цієї країни. Надані при цьому кредити можуть мати форму як прямих, так і портфельних інвестицій.
Що таке сальдо при платіжних операціях
Ці поняття є основою будь-яких фінансових операцій, так як визначають їх якість. Сальдо платіжного балансу – це група рахунків, які в ідеалі повинні бути з позитивним показником після тих фінансових операцій, які проводилися в країні або за її межами (експорт-імпорт).
Ці операції, у свою чергу, поділяються на первинні (тобто є незалежними і володіють стійкими тенденціями до зростання) і вторинні (короткострокові, перебувають під зовнішнім впливом, наприклад, центрального Банку або Уряду країни).
Всі країни в світі прагнуть досягти активного, у крайньому випадку, нульового платіжного балансу. Якщо на якомусь економічному етапі розвитку країни її баланс тривалий час перебуває в мінусі, то резерви золота і валюти в Центральному банку скорочуються, поки не настає девальвація її внутрішньої валюти.
Способи складання платежу
Будь-які платежі, проведені між країнами, зазначаються у двох колонках: кредит і дебет, а різниця між їх показниками враховується або як позитивне або негативне сальдо.
Наприклад, коли країна здійснює експорт товарів, робочої сили, послуг, інформації або знань і в її скарбниці при цьому йде приплив іноземної валюти, то всі надходження від проведених операцій будуть вписані в графу зі знаком «+» платіжного балансу по кредиту.
Ті ж самі операції, але тільки по імпорту, що тягнуть за собою відтік валюти з країни, вносяться в графу «дебет» зі знаком «-».
Якщо країною закуповуються реальний капітал (валюта, цінні папери) за кордоном, то подібні фінансові операції записуються також у «дебет», оскільки при цьому відбувається відтік валюти. У тому випадку, якщо вона, навпаки, продає вітчизняні капітали або списує нерезидентам (окремим компаніям або цілій країні) борг, то це буде фіксуватися по «кредиту». Наприклад,
|
Операція |
Кредит, плюс (+) |
Дебет, мінус (-) |
|
Товари і послуги Прибуток від інвестицій і оплата праці Трансферти |
Експорт товарів і послуг Надходження від нерезидентів Отримання коштів |
Імпорт товарів і послуг Оплати закордонним партнерам Передача |
|
Купівля/продаж не фінансових активів Операції з фінансовими активами або зобов’язаннями |
Продаж активів Зростання зобов’язань по відношенню до зарубіжних партнерів/ зменшення вимог по відношенню до них |
Придбання активів Збільшення вимог до закордонним партнерам або зменшення зобов’язань по відношенню до них |
Платіжний баланс при цьому є документом, в якому фіксуються зовнішньоекономічні зв’язки та операції країни, а так як він має міжнародний формат, то всі грошові руху враховуються в доларах.
Дефіцит і профіцит в балансі
Ці два поняття пов’язані з діями, при яких здійснюється або фінансування від’ємного сальдо, або застосування його позитивного аналога.
Дефіцит у балансі повинен чимось перекриватися, і тут важливо визначити, чи буде це закордонний підприємницький рахунок або капітал у вигляді позик.
Перший, природно, краще, так як він забезпечує приплив валюти в країну, тоді як позики спричинять за собою її відтік, та ще й з відсотками.
Як крайній захід можна для перекриття дефіциту в балансі використовувати золотовалютний резерв країни, ну, і зовсім відчайдушний крок – це девальвація внутрішньої валюти.
При наявності профіциту, що виникла в ході поточних операцій, країна витрачає отриманий капітал на що з’являються негативні сальдо. Так само частина грошей надходить на статтю «Чисті помилки і пропуски».
Схема виплат з МФО
В структуру платіжного балансу, прийнятого у 1993 році МВФ, входять:
- Розрахунковий баланс. Маються на увазі всі фінансові зобов’язання однієї країни по відношенню до іншого/іншим державам і їх виконання у зазначені в угоді терміни.
- Баланс міжнародної заборгованості. Сюди входять фактичні виплати іншим країнам і приплив грошей з них.
У звітах за даними видами балансів сума кредитового проведення грошей повинна збігатися з дебетовою.
Баланс Росії
Якщо розглядати платіжний баланс Росії, то основний рух іноземної валюти відображається у наступних співвідношеннях імпорту та експорту:
- закордонні перевезення;
- сфера туризму;
- купівля або продаж ліцензій (патентів, брендів);
- торгівля;
- міжнародне страхування;
- пряме або портфельне інвестування і багато іншого.
Вперше за структурою, запропонованої МВФ Росії, платіжний баланс був складений ще в 1992 році, і з тих пір він оформляється за тими ж схемами.
Протягом усього часу основним джерелом припливу валюти в країну був експорт нафти і газу, деревини, зброї, техніки, вугілля та іншої продукції.
Основними зовнішньоторговельними партнерами Росії є Китай, США, Німеччина, Казахстан, Білорусь та інші країни ближнього і далекого зарубіжжя.
Висновок
Отже, платіжний баланс – це статистичний звіт про всіх міжнародних операціях, які проводяться між країнами. У ньому зазначаються операції, дати проведення платежів, дебет, кредит і сальдо за ним.
Всі три розділи платіжного балансу відображають фінансовий стан країни:
- поточними операціями;
- капіталу і фінансовим інструментам;
- пропуску і помилок.
Вони і є структурою платіжного балансу. Цих параметрів дотримуються всі країни в світі.
