Потік свідомості являє собою один з літературних прийомів, який зображує людські переживання «зсередини», прямо як єдиний і багатогранний процес. Навмисне використання даного прийому було продемонстровано у романах Л. Стерна, Сенанкура, повістях Шатобріана, поемі «Мцирі» Лермонтова.
Особливості методу
Потік свідомості в літературі є прийомом переважно епохи модернізму й постмодернізму. Він включає в себе опис душевного життя героїв, їх переживань, асоціацій. Даний метод претендує на безпосереднє відтворення внутрішнього світу героя. Потік свідомості дозволяє створити враження, що читач «підслуховує» думки персонажів, що дозволяє йому проникнути в їх інтимні переживання.
Цей прийом включає в себе також і уявлення тих особливостей, які не можна виразити одними лише вербальними способами. Досягається подібний ефект допомогою двох способів – оповідання і цитування. При цьому переживання та асоціації перебивають один одного подібно до того, як це зазвичай відбувається у снах.
Розповідний метод, як правило, складається з різних пропозицій, які послідовно знайомлять читача з емоційно-психологічними особливостями того чи іншого героя твору. Внутрішній монолог ж, як правило, являє собою пряме цитування мовлення персонажа. При цьому воно не обов’язково береться в лапки. Повне розуміння потоку свідомості героя можливо тільки при досягненні стану, коли текст читається «між рядками».
