Потік свідомості являє собою один з літературних прийомів, який зображує людські переживання «зсередини», прямо як єдиний і багатогранний процес. Навмисне використання даного прийому було продемонстровано у романах Л. Стерна, Сенанкура, повістях Шатобріана, поемі «Мцирі» Лермонтова.
Особливості методу
Потік свідомості в літературі є прийомом переважно епохи модернізму й постмодернізму. Він включає в себе опис душевного життя героїв, їх переживань, асоціацій. Даний метод претендує на безпосереднє відтворення внутрішнього світу героя. Потік свідомості дозволяє створити враження, що читач «підслуховує» думки персонажів, що дозволяє йому проникнути в їх інтимні переживання.
Цей прийом включає в себе також і уявлення тих особливостей, які не можна виразити одними лише вербальними способами. Досягається подібний ефект допомогою двох способів – оповідання і цитування. При цьому переживання та асоціації перебивають один одного подібно до того, як це зазвичай відбувається у снах.
Розповідний метод, як правило, складається з різних пропозицій, які послідовно знайомлять читача з емоційно-психологічними особливостями того чи іншого героя твору. Внутрішній монолог ж, як правило, являє собою пряме цитування мовлення персонажа. При цьому воно не обов’язково береться в лапки. Повне розуміння потоку свідомості героя можливо тільки при досягненні стану, коли текст читається «між рядками».
Перетворення прийому у творчості Стендаля
Найбільш широко почав використовуватися прийом потоку свідомості в літературі Стендалем, одним з найбільших реалістів XIX століття. Він видозмінив і ускладнив головні функції зображення психічної діяльності персонажа. Якщо раніше це було романтична душевна «сповідь», то в своїх творах Стендаль замінив її «внутрішнім монологом», піднесеним розповіддю від першої особи. Потік свідомості персонажа, таким чином, підвищує художню ефективність твори. Перетворившись у внутрішній монолог, даний прийом дозволяє більш розкутою формі відображати внутрішній світ героя.
Метод у творчості Толстого
Слідом за Стендалем продовжив використання прийому потоку свідомості в літературі і Л. Н. Толстой. Він умів з вражаючою майстерністю одночасно описувати «діалектику душі» своїх персонажів і актуальні політичні події. Толстой володів на найвищому рівні практично всіма формами «внутрішньої мови» персонажа – монологом, несобственно-прямою мовою.
Прикладом потоку свідомості в літературі може бути стан Анни Кареніної перед вчиненням самогубства. Толстой передає шалений калейдоскоп виникають в її розумі образів. Кожен з них служить для появи нових, глибоко особистісних асоціацій.
Де прийом використовувався вперше?
Але які філософські та літературні витоки потоку свідомості? Найдавнішим твором, у якому використовувався дана техніка, були «Метаморфози» Овідія. А також однією з найбільш ранніх спроб використовувати цей прийом служить раптово переривається, то повторюваний «внутрішній монолог» Анни Кареніної. Присутні елементи даного методу в роботах Ф. Достоєвського, Ст. Ларбо.
Особливо широку популярність цей прийом отримав і в пізнішій літературі. Потік свідомості в літературі XX століття відображається у творах Ст. Вульф, М. Пруста, Р. Стайна. Прийом став популярним і в кінематографі. Найбільш характерними його представниками, які використали цей прийом, були В. Бергман, Ф. Фелліні. Широко стала використовуватися дана техніка і у психології, філософії.
Потік свідомості в літературі модернізму, представлений вже згаданими Ст. Вульф, М. Прустом, а також Д. Джойсом, використовується в якості основного інструменту оповідання. Даний прийом полягає в тому, щоб показати людину з його внутрішнього ракурсу, як б ізольованим від соціальної частини буття. При цьому точно фіксуються думки, почуття, несвідомі пориви. Коротко потік свідомості в літературі можна описати так: він дозволяє описати психічний процес у вигляді «потоку», «річки».
Прийом у творчості Пруста
Наприклад, М. Пруст вибудовує багатотомну серію романів під назвою «У пошуках втраченого часу». В ньому висвітлюється нескінченне протягом потоку спогадів основної діючої особи про прожите життя. Ця розповідь не підпорядковується загальноприйнятим законам логіки. Воно представлено у вигляді ланцюжка суто особистих асоціацій героя, що викликаються різними зовнішніми подіями.
Наприклад, герой твору лише в той момент зміг згадати своє минуле досить детально, коли абсолютно несподівано за чашкою чаю відчув смак печива, яке він любив у дитинстві. Смак печиво «Мадлен» – це поштовх, який викликав цілий ряд асоціацій. І це подання дозволяє героєві подумки ще раз пережити реальне життя, ту, що залишилася позаду. Пруст як один з авторів потоку свідомості в літературі показує цю асоціацію як щось навіть більш високе, ніж саме життя.
Думка Ст. Набокова
Метод потоку свідомості є одним з кращих способів передати психологізм твору. Однак Володимир Набоков зазначає, що все ж він неідеальний. Письменник в якості аргументів наводить наступні міркування. По-перше, даний метод не є більш реалістичним, ніж інші. Також він і не є «науковим». На його думку, потік свідомості є не більш ніж стилістичної умовністю. Людина думає не тільки словами, але й образами. Але перехід від слів до уявним образам фіксується словами тільки в тому випадку, якщо в тексті відсутній опису. По-друге, відзначає Набоков, деякі думки людини раптово приходять і так само зникають. При цьому як би «осідають» у свідомості. Недолік відтворення думок у письмовій формі полягає в змазуванні часу і надто великої ролі, яка відводиться друкарського знаку, підкреслює письменник.
У творах Дж. Джойса
Значно вплинув на розвиток даної техніки і Дж. Джойс. Він розширив наявні можливості і додав нові елементи. Серед них варто відзначити монологи персонажа в прямій і непрямій формі. Джойс зумів ще більше поглибити передачу потоку свідомості у творі. При цьому розкривається доречевой рівень свідомості діючої особи. Новизною письменницького стилю Джойса став опис різних станів свідомості героя: засинання, мрій, сп’яніння. Джойс використовував особливу пунктуацію, коли текст наповнюється вигуками, знаками оклику, односкладовими словами. У деяких випадках письменник навмисно порушував закони граматики. Зображуючи у своїх творах переживання персонажа, Джойс використовував аллитерации, незавершені фрази і пропозиції. Також письменник передає різноманітні чуттєві сприйняття – акустичні, тактильні, смакові та інші.
Новизна в застосуванні методу Джойсом
Новаторством у творах Джойса було також і специфічне зображення руху несвідомого героя. Одним з найбільш характерних прикладів є монолог Моллі Блум, який можна прочитати в останньому епізоді «Улісса»: потік свідомості тут передається як потік щоденному житті внутрішнього світу звичайної жінки.
Але на відміну від нескінченного потоку спогадів персонажа Пруста, тут змішуються реальний і уявний світи. Фантазії Моллі тісно переплітаються з роздумами про найбуденніших речах і подіях. Щоб адекватно зобразити рух думки персонажа, Джойс використовується особливу пунктуацію, відтворює непослідовне рух психологічного світу героїні. Одна думка за законом асоціації змінює іншу.
У творчості Фолкнера
Однією з особливостей потоку свідомості у Фолкнера в його творі «Шум і лють» є відтворення свідомості розумово відсталого персонажа. Монолог будується з урахуванням особливостей стану його психіки. У деяких випадках потік думок позбавлений логіки, в ньому не проглядаються причинно-наслідкові зв’язки. В даному творі Фолкнер представляє ще два потоку свідомості інших дійових осіб. Але вони позначені деструктивним зображенням реальності. Занурення в їх несвідоме являє собою спосіб показати неочевидні мотиви, психологічні комплекси і травми. Таким чином, даний прийом у Фолкнера відбиває трагізм існування головних дійових осіб.
У художньому відношенні це з’являється допомогою особливого зображення часу: це його неминуча послідовність від минулого до майбутнього, незворотність вчинених дій. Як справедливо відзначає Р. Хамфрі, однією з основних характеристик потоку свідомості в творчості Фолкнера є «спроби свідомості ізолювати героя від підупалої реальності». Персонажі виявляються не в змозі пережити сталися трагічні події і яким-небудь чином їх переосмислити.
Потік свідомості у творах Міллера
Представлений метод потоку свідомості в зарубіжній літературі і у творчості Р. Міллера. Він є представником епохи постмодернізму. Міллер не заперечує вплив Пруста і Джойса на свої тексти. Але при цьому він критикує світоглядну систему даних авторів.
Потік свідомості Р. Міллера демонструє зародження основних якостей постмодерністської чутливості. На думку деяких дослідників, Міллер є попередником постмодернізму в літературі. Основні особливості його творів – це тотальна іронія, звернення до світогляду буддизму, дзен-буддизму.
Твори Міллера є багато в чому автобіографічними, тому письменник передає потік внутрішнього світу однієї діючої особи. Але при цьому він використовує різні ракурси і стилістичні характеристики, що дозволяє відобразити різні стани героя. Наприклад, спогади героя нерідко супроводжуються жаргонизмами, а іноді і нецензурними словами.
Потік свідомості є одним з найважливіших методів побудови тексту письменників модерністської епохи. Його метою є створення ілюзії реальності, занурення читача в атмосферу твору, подібно до того, як це відбувається при розгляданні картин художників-імпресіоністів.
