В сучасному цивілізованому світі немає таких людей, хто хоча б раз у житті не стикався з поняттям вікового кризи. Розглянемо більш детально це питання в нашій статті.
Криза психологічного розвитку людини найчастіше визначають як перехідний період формування особистісного портрета, він являє собою як би стрибок від одного ступеня особистісного розвитку до іншої.
Що таке криза в психології?
Незважаючи на різноманіття і різноманітність форм вираження, всі вікові кризи мають подібні психологічні та соціальні риси.
Тобто всупереч поширеній обивательському думку, поняття «криза» зовсім не синонімічне поняття «проблема». Він не являє собою щось надзвичайне. Це зовсім не хворобливе явище.
У працях відомого психолога Л. с. Виготського вивчення кризових віку дітей надається велике значення. Він розглядав їх як природного і невід’ємного процесу дитячого розвитку, що представляє із себе як раз-таки чергування періодів стабільності і періодів криз. Він розглядав криза в якості конфлікту протиріч між уже наявними соціальними, фізичними, психологічними і культурними функціями людини і тим, з чим людина стикається знову.
Таким чином, вікова криза – це своєрідне протиріччя між наявними характеристиками і знову придбані. Ці протиріччя можуть стосуватися чого завгодно: мотиваційних якостей і здібностей, самопізнання, самоаналізу та ін. кожен критичний період розвитку людини він проходить перебудову соціального розвитку.
Тривалість криз
Тривалість вікових криз недовга, в нормі на пошук гармонії між старим і новим йде кілька місяців, в особливих випадках – рік і більше. Неможливо чітко виділити день і місяць початку і закінчення кризового періоду. Межі розмиті і часто не усвідомлюються ні самою людиною, ні його оточенням. Самий пік зазвичай припадає на середину критичного періоду. В цей час близькі люди можуть помічати зміну поведінки, з’являються такі риси, як деяка агресивність, зниження працездатності, втрата інтересу, конфлікти з оточуючими. Картина поведінки і внутрішнього світу людини набуває негативні риси. Виникають постійні суперечності між потребами і можливостями, між зрослими фізичними здібностями і бажанням їх реалізувати, між духовними потребами та можливостями їх реалізації. Всі ці нові риси і перетворення внутрішнього світу часто мають минущу природу, по закінченні кризи вони трансформуються у щось більш гармонізоване і наближене до дійсності.
Симптоматика криз
Всі кризові періоди мають схожі симптоми і протікають по загальним законам розвитку.
Незважаючи на природність наявність криз вікового розвитку, не можна недооцінювати їх важливість і серйозність, адже вікова криза – досить складний період життя як дитини, так і дорослого. У такі періоди відбувається своєрідна ломка особи, що заподіює людині чимало труднощів і незручностей як у внутрішньому світі, так і в соціумі. Існує певна передумова, яка визначає, наскільки гармонійно людина переживе кризовий період: до моменту настання чергового критичного віку бажано, щоб всі особливості психологічних і фізіологічних новоутворень попереднього періоду розвитку були чітко сформовані. На етапі вікового кризи відбуваються не тільки психологічні, але і біологічні зміни в організмі. Такі зміни, як ми зазначили вище, є джерелом труднощів взаємодії і порозуміння як з оточуючими, так і з самим собою аж до повної втрати оного. Саме з цієї причини такі критичні вікові періоди називають предпатологией, тобто вони знаходяться в межах норми, але балансують на грані виходу за її межі.
Виходячи з елементарних знань особливостей фізичного і соціального розвитку людини можна практично з точністю визначити вік, в якому людина стикається з протиріччями в собі і в соціумі. Також можна проаналізувати і опрацювати максимально можливу кількість варіантів вирішення чи хоча б амортизації конфліктів.
Класифікація кризових періодів
Отже, розглянемо основні кризи вікового розвитку.
Криза новонародженого. Момент народження – це дуже стресова ситуація для дитини. Відбувається повна зміна середовища проживання, організм людини переходить із середовища внутрішньоутробного існування в гетерогенну середу навколишнього світу, відбувається відрив від матері. Це перший сильний психологічний стрес, навіть травма, викликана руйнуванням фізичного зв’язку з матір’ю. Перехід в нову якість – автономного організму – різкий і несподіваний. Якщо до народження дитина залишався як би частиною материнського організму, то тепер це абсолютно окрема, психологічно і фізично, особистість. Внаслідок можливого тривалого і складного родового процесу вікові кризи у дітей можуть ускладнюватися.
Криза одного року
Суть цієї кризи полягає в виникають протиріччя між уже наявними сформованими фізичними і психічними вміннями, навичками і можливостями зростаючого людини, що характеризують його як автономний організм, і все ще сильною потребою в тісному спілкуванні, взаємодії з матір’ю. Проходження даного критичного періоду величезну роль відіграють перші кроки соціалізації дитини, наприклад його взаємодія з близькими родичами, братами, сестрами, бабусями. Віковий криза 1 року буває не завжди.
Величезне значення в позитивному дозволі також має емоційний зв’язок з матір’ю і її настрій по відношенню до дитини. Це перший путівник дитини в незнайомому світі. І від того, наскільки вона відчуває поведінку дитини і грамотно з ним взаємодіє, залежить результат входження дитини в новий етап розвитку.
Результатом розв’язання кризи одного року зазвичай є таке поведінкове розвиток дитини, яке дозволяє йому досягти елементарного смислового розуміння своїх дій. Це так зване потребностное реагування. Цей досвід досягається дослідним шляхом в результаті щоденної взаємодії з найближчими дорослими людьми.
Криза трирічного віку
Які ще бувають вікові кризи у дітей?
Вони не мають чітких меж. Три роки – вік приблизний. Когось ця криза наздоганяє вже 2 роки, когось-3,5.
Це вік «Я сам». На даному етапі відбувається різке і активне усвідомлення свого Я як окремої особистості, автономній не тільки від родини, але і від оточуючих, однолітків, родичів та ін. Відбувається розвиток різкого загострення особистісно-соціальних протиріч. Самостійне предметне дію ще сформовано слабо, а от мовний та поведінково-розумове розвиток зазнає величезний ривок вперед. Грубо кажучи, дитина багато хоче робити сам, але ще не здатний ні до самодисципліни, ні до самоконтролю, не володіє багатьма навичками самостійної діяльності. Відомий автор психологічних досліджень Д. Б. Ельконін називає цей віковий криза у дітей в психології кризою соціальних відносин, у результаті якого йде активне відокремлення дитини від мікросоціуму. Активно формується внутрішній світ дитини, при цьому немає усвідомленого розуміння соціальної структури рольових стосунків у сім’ї і микросоциуме. Дитина не розуміє складності структури соціальних дій, предметно побутових дій. Одним словом, логіка навколишнього світоустрою дитини видно, але незрозуміла. В той же час зростає активність свого Я, соціальна роль якого дитині також поки незбагненна. Криза трьох років допомагає пережити активне залучення дитини у рольові ігри, на простих прикладах яких йому простіше усвідомити рольову поведінку різних учасників навколишнього соціуму. Наприклад, гра в дочки-матері, в магазин, прийом у лікаря.
Криза 6-7 років
Криза 7 років у віковій психології описується як найбільш яскравий.
Характеризується суперечністю між соціальною потребою навчатися (і не обов’язково це навчальна діяльність як така) і бажанням вступити в життя з її реальними соціальними відносинами. Присутній особистісна невпевненість, тривожність, яка викликається вже достатнім досвідом самоконтролю і самоврядування власною поведінкою, але в умовах ігрової активності.
Згідно вікової психології, криза 7 років у дитини може протікати по-різному.
На даному етапі вже йде соціальне становлення особистості, дитина вчиться сам будувати відносини з однолітками, вчителями, батьками та іншими учасниками мікросоціуму. Посередництво батьків все більше зводиться до мінімуму. Криза має властивість закінчуватися, як тільки відбувається встановлення та усвідомлення особистісних особливостей у взаєминах з оточуючими в школі, вдома, у дворі. Це знаменує початок становлення особистісної соціалізації підростаючої людини. Віковий криза дітей 7 років батьки повинні зуміти пережити.
Криза підліткового віку
Якщо раніше вікові кризи мали досить чіткі межі, варіюючись в межах року, то на даному етапі все більш ніж індивідуально. 11-12 – 14-15 років у середньому. Він може протікати швидко, може – повільно. Межі цієї кризи найбільш розмиті, він може бути як раніше, так і пізніше і протікати як швидше, так і повільніше.
Всі ці вікові варіації підліткових кризових періодів залежать від рівня і темпів фізичного та психологічного розвитку кожного підлітка. На даному етапі розвитку відбувається гормональний сплеск – повна гормональна і ендокринна перебудова організму. Як результат цієї еволюції організму підлітка стає складно усвідомити і впоратися зі своєю емоційною і вольовою сферами в умовах досить-таки жорстких соціально-культурних вимог до особистості підлітка-школяра відповідно до даного віку. Система соціальних відносин ускладнюється, активізується самосвідомість, процеси рефлексії. На тлі гормонального сплеску все це утворює симбіоз складних психологічних реакцій у свідомості підростаючого людини.
Це теж дуже сильний вікової криза особистості.
У цьому віці йде активне формування і усвідомлення гендеру, це так званий психологічний підлогу. Дедалі зростаючі соціальні потреби підлітків знаходять реалізацію в найрізноманітніших видах суспільної діяльності, спрямованої на розвиток і актуалізацію особистісних, творчих, психологічних потреб і здібностей особистості.
Чималу роль тут грають організація колективної діяльності підлітків, залучення дітей до участі у різноманітних інститутах соціальної організації, актуалізації здібностей, діяльності, спрямованої на розвиток творчих здібностей, колективна організація активності підлітків, організація творчої діяльності, художньої творчості, спортивної майстерності, розвиток і реалізація музичних талантів.
Саме правильна організація соціальної педагогічної діяльності має величезне значення для благополучного вирішення підліткових криз
Розглянемо інші вікові кризи в психології.
Криза ранній юності
Даний вид кризи являє собою результат переходу з дитинства до дорослого життя, людина занурюється в світ реальних соціальних відносин. Починається активний пошук свого місця у житті та соціумі. Це всім відомий «пошук себе».
Він багатогранний і включає вибір професійної діяльності, становлення соціального дорослішання людини. Це складний період.
Благополучний результат кризи передбачає впровадження суб’єкта кризи в соціальні інститути, йде усвідомлене сприйняття соціально-культурних, моральних, духовних норм суспільства. Йде формування особистісних пріоритетів власного становлення.
Якщо щось йде не так проходження даного кризового етапу, то пошук власної особистості затягується і приймає тупиковий варіант розвитку. Не відбувається професійне самовизначення, немає пріоритетів особистісного розвитку. Це натикається на те, що людина не отримує і від суспільства відповідної позитивної реакції. Немає можливостей отримання освіти, реалізації умінь і навичок в області потенційної професії.
Таким чином, на даному етапі дуже важливий позитивний досвід соціально-особистісного самоствердження.
Криза міжособистісних відносин
Саме на цей віковий етап (20-23 роки) часто доводиться початок сімейного або околосемейной життя, становлення перших серйозних стосунків.
Рання молодість характеризується прагненням до організації власного життя, упорядкування способу життя, пошуку партнера, початку справжньою дорослою професійної діяльності, прагненню до інтимним і дружнім зв’язкам з іншими людьми. Віковий криза 7 років сімейного життя ще далеко попереду.
Психологічний зміст цього етапу вікового розвитку передбачає готовність до таких зв’язків. А ось свідоме уникання контактів, які потребують близькості, часто веде до ізоляції і самотності молодої людини. Замість розвитку і реалізації себе в гармонійних відносинах може виникнути бажання не пускати у свій світ нікого іншого, може виникнути своєрідне подовження дистанції з протилежною статтю і людьми, потенційно відкритими для дружніх зв’язків.
Це може викликати психопатії, патологічні стани, що не дозволяють людині повноцінно адаптуватися в соціумі.
Є й інші особливості вікових криз.
Криза соціальної зрілості
Це вік 30-35 років. Йде оцінка життєвих ролей: у родинному, професійному, особистому, суспільному житті. Цей віковий криза в психології виявляється більш сглаженно порівняно з іншими.
Криза середнього віку
Це відбувається у 40-42 роки, але може початися і в 35, і в 45 років.
Якщо попередні кризові етапи дорослого віку мало кому знайомі і усвідомлювані, то про кризу середнього віку кожна людина знає практично на власному досвіді.
Психологами проведено багато досліджень на цю тему, бо саме цей вік людини багато порівнюють по складності з підлітковим. Саме в цьому віковому проміжку людина вперше серйозно замислюється про невечности земного існування, йде усвідомлення паспортного віку і йде молодості.
По проходженні даного критичного періоду життя може мінятися кардинальним чином.
В основі кризи середнього віку лежить, на думку психологів, протиріччя між тим, яким чином і в якому вигляді було реалізовано особистісний потенціал людини, і тим, чого насправді людина хотів. Це фактично переживання стану незадоволеності і слабкою реалізації життєвих установок, цінностей, бажань, мали місце бути в юності, ранньої молодості і навіть сягати корінням у підлітковий вік.
Відбувається кардинальна переоцінка цінностей, кажучи простою мовою.
Позитивний шлях розв’язання кризи проявляється у прийнятті та позитивному усвідомленні пройденого і вибраного життєустрою, починаючи від способу життя, професії і закінчуючи вибором супутника життя і організацією сімейних цінностей. Але, на жаль, у багатьох цей кризовий період переживається складно і має негативну спрямованість і підсумки в соціальному плані. Це криза переоцінки цінностей. Він (чоловік) фактично переживає весь свій пройдений шлях як особисту драму, усвідомлює неправильність життєвого вибору. Виливатися така драма може у що завгодно. Як кажуть, людина як би стає зовсім іншим. Це відбувається різко і безпричинно для оточуючих.
Які ще є періоди вікових криз?
Криза пенсійного віку
В середньому відбувається в 50-60 років. У віці 50-60 років має місце бути переосмислення поняття життя і смерті. Ця криза не має чітких меж і яскраво виражених характеристик. Часто люди такого віку усвідомлюють свій життєвий досвід, піддають його ретельному аналізу і готові ділитися ним з оточуючими, але іноді в дуже невимушеній формі. Останній віковий криза людини (опис) наведено нижче.
Криза старості
Зазвичай відбувається в 65 років і старше. У цьому віці проводиться оцінка власної прожитого життя, аналіз прожитих років.
Це той життєвий етап, коли люди перестають вже ставити і реалізовувати якісь цілі глобального масштабу. Йде підведення життєвих підсумків. Сили в основному йдуть на організацію спокійного дозвілля, підтримка здоров’я, соціальні зв’язки носять переважно консервативний характер. Люди цього віку відчувають або розчарування, або задоволення життям. Зазвичай це залежить від психологічного складу особистості. Люди невротичного складу зазвичай відчувають стійку розчарування, у старечому віці всі невротичні риси посилюються. Саме тому близьким досить складно співіснувати і взаємодіяти з людьми похилого віку такого складу. Їм весь час здається, що всі їм винні, що вони від життя чогось недоотримали.
Якщо відбувається сприйняття прожитого життя як цілісності, в якій вже ніяк нічого не змінити, то людина досить спокійно дивиться в завтрашній день і спокійно ставиться до майбутнього догляду.
Якщо ж людина схильна виключно критично оцінювати прожите життя і займатися пошуком помилок починаючи від вибору професії, сімейного минулого, то приходить страх майбутньої смерті від безсилля що-небудь виправити в минулому.
Усвідомлюючи страх смерті, люди проходять стадії наступного плану:
- Стадія заперечення. Це нормальна реакція будь-якої людини на страшний діагноз.
- Стадія гніву. Людина не може зрозуміти, чому саме він. Близькі люди страждають від поведінкових реакцій літнього чоловіка. Але тут дуже важлива підтримка близьких і наявність можливості хворому виливати свої почуття і гнів.
- Стадія депресії. Цей етап також називають станом соціальної смерті, на цій стадії людина усвідомлює неминучість кінця, він замикається в собі, не відчуваючи задоволення практично ні від чого навколо себе, він усвідомлює себе на завершальному логічному етапі свого життя, готується до майбутньої смерті, віддаляється від усієї навколишнього життя і людей. Як кажуть, людина тепер просто існує. Соціальна роль його вже не видно.
- П’ята стадія – стадія прийняття смерті. Відбувається остаточне і глибоке прийняття близького кінця, людина просто живе в смиренному очікуванні смерті. Це так звана психічна смерть.
Отже, нами наведена детальна характеристика вікових криз.
