У загальній психіатричній практиці даний синдром характеризується як порушення, пов’язане з загальної психічної безпорадністю пацієнта. У нього відбувається зниження інтелекту, порушення пам’яті, кмітливості. Вперше цей термін був запропонований психіатром з Швейцарії Е. Блейером.
Причини захворювання
Психоорганічний синдром може бути діагностований у представників будь-яких груп населення. Однак найчастіше від даного розладу страждають люди похилого віку, які в меншій мірі володіють здатністю до адаптації. Спровокувати дане порушення може безліч різних чинників. Серед найпоширеніших причин зазвичай медики виділяють наступні:
- Різні захворювання, які мають атрофічну природу – наприклад, хвороба Паркінсона, Альцгеймера.
- Патології, які вражають серцево-судинної системи – атеросклероз, підвищений кров’яний тиск.
- Інфекції – як розумові, так і загальні. Наприклад, нейросифіліс або енцефаліт призводять до незворотних змін у мозковій тканині.
- Онкологія головного мозку.
- Травми голови.
- Напади епілепсії.
- Інтоксикація внаслідок прийому наркотиків або стимуляторів.
- Порушення в роботі ендокринної системи.
При цьому психоорганический синдром може являти собою як залишкове порушення, так і наслідок від перенесення тієї чи іншої патології центральної нервової системи.
Симптоми
Даний синдром представлений порушеннями трьох типів, які інакше нерідко називають тріадою Вальтер – Бюеля. Це:
- Порушення в роботі пам’яті (людина починає страждати від амнезії або, навпаки, запам’ятовує занадто багато, не може звільнитися від непотрібної інформації).
- Порушення інтелекту (істотно знижується рівень узагальнення, здатності до конкретного мислення, осмислення).
- Проблеми в плані емоцій (може спостерігатися знижений емоційний фон або, навпаки, напад ейфорії; пацієнт емоційно лабільний, проявляє слабкодухість мулі ж емоційну грубість).
При цьому вираженість проявів психоорганічного синдрому може змінюватись. Початкові прояви – це псевдоневрозы у вигляді астенічних симптомів, а також порушення особистості (загострення або ж, навпаки, повна нівеляція якостей особистості). Найбільш серйозні симптоми являють собою картину тотальної деменції.
Психоорганічний синдром: його прояви і діагностичне значення в практиці
В залежності від стадії синдром може проявляти себе по-різному. На ранніх етапах хвороба може супроводжуватися симптомами, характерними для інших захворювань, що ускладнює процес діагностування. Іноді процес правильної постановки укладення з-за цих проявів ускладнюється в рази; лікарі ставлять неправильний діагноз, насправді ж пацієнт страждає від психоорганічного синдрому. У МКБ-10 перераховані наступні симптоми хвороби на початковій стадії:
- постійна спрага, що супроводжується нападами мігрені;
- порушення апетиту;
- чутливість до зміни погоди – метеозалежність;
- запаморочення;
- збої в режимі сну;
- вегето-судинна дистонія.
Нарівні з даними симптомами спостерігається і тріада Вальтер – Бюеля. Якщо у пацієнта спостерігаються порушення пам’яті, то це буде помітно на всіх етапах захворювання. У людини проблеми з відтворенням інформації, так і з запам’ятовуванням. Також пацієнту складно зорієнтуватися в просторі і часі. У кінцевому рахунку труднощі спостерігаються і в орієнтації у власній особистості.
Порушення інтелекту
Виражений психоорганический синдром проявляє себе і в порушеннях у сфері інтелекту:
- Пацієнт втрачає здатність навчатися самим простим, елементарним речам. В більшості випадків це відноситься до нової для нього інформації, з якою він раніше не був знайомий. При цьому отримані в минулому знання залишаються в цілості й схоронності.
- Порушення мовлення. Словниковий запас поступово стає все біднішим, пацієнт використовує шаблонні слова і фрази.
Емоційні порушення
У сфері емоцій симптоми захворювання будуть наступними:
- Швидке психічне виснаження пацієнта.
- Втрата волі чи її суттєве послаблення.
- Пацієнт неспроможний стримати свої пориви – наприклад, напад злості або радості.
- Залежно від індивідуальних особливостей можуть також спостерігатися депресивні стани, марення, галюцинації.
Варіанти розвитку хвороби
На початкових стадіях може спостерігатися тривожна помисливість, легка роздратованість. У подальшому ці симптоми поступово нівелюються. Вони ніби «розчиняється» в наростаючому зниження інтелектуальних здібностей, пам’яті, емпатії. Синдром може розвиватися по одному з чотирьох сценаріїв:
- Астенічний варіант. На цьому етапі у пацієнтів відзначається швидке фізичне і психічне виснаження. Людина стає дуже дратівливим, він нестійкий у прояві своїх емоцій. Навіть не самий незначний подразник зовнішнього середовища – звук, запах – він може болісно реагувати. Даний сценарій передбачає незначні зміни в сфері інтелекту; може спостерігатися лише несуттєве погіршення пам’яті.
- Эксплозивный психоорганический синдром – наступна стадія захворювання. Представляє собою поєднання емоційної збудливості (агресії, дратівливості), помірних порушень пам’яті, порушень адаптації до зовнішнього середовища. У пацієнтів також спостерігається ослаблення волі, самоконтролю. Хворий стає дуже вразливим, іноді спостерігаються істеричні стани. Нерідко на даному етапі може спостерігатися зловживання алкоголем. У пацієнтів погіршується загальний стан. Можуть виникати надцінні ідеї.
- Ейфоричний та апатичний сценарії. Хворі виявляють повну неспроможність в інтелектуальному відношенні. Спостерігаються порушення пам’яті, здатності до запам’ятовування поточних подій. Обидва сценарії можуть розцінюватися як різновидів слабоумства. Що стосується ейфоричного варіанту, тут спостерігається підвищення настрою, нерідкі стану спокою, доброзичливості. Однак вони можуть різко змінюватись нападами агресивності, роздратованості. Хворий може ставати слезливым і безпорадним.
Особливості апатичного варіанти
Що стосується апатичного сценарію, то тут хворий поводиться шаблонно, у нього відсутня спонтанність. Коло його інтересів різко звужується; він стає байдужим до оточуючих і до себе самого. Хворий не в змозі перемкнутися з однієї теми розмови на іншу, але нерідко буває і навпаки -зісковзує з обговорюваної теми на сторонню.
Деколи апатичний сценарій може нагадувати кінцеву стадію шизофренії. Встановлює правильний діагноз тільки лікар, детально аналізуючи всі симптоми прояву хвороби. Особливо слід звернути увагу на насильницькі напади плачу або ж сміху, які не властиві шизофренії.
Гостре і хронічне протягом
Протягом психоорганічного синдрому МКБ виділяє ще два варіанти хвороби – хронічний і гострий. Що стосується останнього, то для нього характерна раптова маніфестація. Гострий стан може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Надалі можливі рецидиви, які переходять у хронічний перебіг.
Що стосується хронічного синдрому, то тут симптоматика може бути нерідко малопомітною. Хвороба характеризується різним перебігом, а її симптоми багато в чому залежать від особливостей попереднього захворювання.
- Наприклад, при хворобі Піка або хореї Гентінгтона синдром прогресує і швидко призводить до недоумства.
- При захворюванні, що виник внаслідок черепно-мозкової травми, перебіг хвороби максимально наближене до стаціонарного.
- При виникненні доброякісних пухлин нерідко можливі ремісії.
Прояви синдрому в дитячому віці
Хвороба вкрай рідко зустрічається у дітей. Однак, відповідно до класифікації МКХ-10, її прояви суттєво відрізняються від тих, які спостерігаються у дорослих пацієнтів. Це пов’язано з тим, що більша частина психічних функцій ще не розвинена в повному обсязі. В залежності від віку ознаки захворювання у дітей можуть істотно розрізнятися.
У дітей раннього віку може спостерігатися затримка в розвитку мови. Дітям важко запам’ятовувати нові слова. Повинні привернути увагу нестійкий настрій, а також порушення сну. Іноді спостерігається метушливість.
Що стосується хворих преддошкольного віку, тут можуть спостерігатися порушення, пов’язані з емоційно-вольовою сферою. Поведінка дитини відрізняється настирливістю, імпульсивністю. Страждає дрібна моторика, проглядається нездатність дитини концентруватися.
У дітей шкільного віку можуть спостерігатися порушення пізнавальної активності. Крім цього, повинні звернути на себе увагу підвищена самокритичність, а також імпульсивність.
Терапія
Як такого конкретного лікування психоорганічного синдрому не існує. Терапія спрямована в першу чергу на усунення тих причин, що викликали синдром. Незважаючи на величезний вибір психотропних препаратів на ринку, не існує специфічного лікування даного захворювання. Лікар-психіатр може призначити лише підтримуючу терапію залежно від ступеня вираженості супутніх симптомів. Проводитися лікування може в стаціонарі або амбулаторно – в залежності від тяжкості проявів захворювання. Позитивне дію надає призначення вітамінів, ноотропів. Нерідко психіатри виписують таким хворим “Пірацетам”, “Кортексин”, “Пантогам” та інші подібні препарати.
Необхідно відзначити, що тільки кваліфікований фахівець має право займатися постановкою діагнозу і призначення лікування. Слід звертатися до психіатра, психоневролога або ж до дільничного терапевта при підозрі на психоорганічний синдром. Психіатрія – це та сфера, де краще не відкладати лікування. Своєчасне звернення до лікаря допоможе уникнути неприємних наслідків.
