Пункція спинного мозку: показання, опис процедури, наслідки та можливі ускладнення

Пункція спинного мозку – специфічне обстеження, яке призначається при патології центральної нервової системи. Вона проводиться, як правило, в умовах стаціонару і має свої протипоказання. У статті розглянуто опис процедури, як до неї підготуватися, і які ускладнення можуть очікувати пацієнта.

Що це таке?

Люмбальної пункцією називається різновид складної діагностики. Також можна зустріти й інші назви: пункція субарахноїдального простору спинного мозку, поперекова пункція, поперековий прокол.

У ході процедури у пацієнта може бути взятий аналіз спинномозкової рідини, введена анестезія або лікарський препарат. Особливістю є те, що при маніпуляції сам спинний мозок не зачіпається, а ризики обумовлені рідкістю проведення подібної діагностики.

Коли проводиться процедура, пацієнту вводиться голка в підпавутинний простір спинного мозку, це дозволяє своєчасно виявити небезпечні патології.

Розглянемо, що показує пункція спинного мозку:

• менінгіт, енцефаліт – запалення, що виникає в оболонці головного і спинного мозку або в самому мозку;
• нейросифіліс – бактеріальне ураження мозку;
• субарахноїдальний крововилив;
• рівень тиску в спинному мозку;
• розсіяний демієлінізуючих склероз;
• синдром Гійена-Барре-Штроля – аутоімунна патологія;
• рак головного або спинного мозку.

Також пункція поперекового простору застосовується при введенні хіміотерапії або знеболюючих препаратів.

Мета проведення обстеження

Для чого роблять пункцію спинного мозку? Процедура призначається в діагностичних цілях для визначення:

• біологічних особливостей ліквору (гістологія);
• тиску СМР в спиномозковому каналі;
• необхідність видалення надлишку СМР;
• характеру інсульту;
• наявності онкомаркерів.

Пункція може проводитися для цистернографії і мієлографії як спосіб введення рентгеноконтрастної речовини.

Іноді пацієнти плутають процедуру біопсії і пункції, вважаючи, що під час останньої проводиться забір частини кісткового мозку. Але це не так. При поперекової пункції голка не вводиться в спинний мозок, відбувається забір ліквору, що знаходиться в клітинах до нього. Але за медичними показаннями під час пункції може бути виконана і біопсія.

Анестезія та терапія з допомогою пункції

Крім обстеження пункція може проводитися з метою введення знеболюючих препаратів, анестезії або лікування пацієнтів.

Спінальна анестезія застосовується при:

1. Необхідності знеболювання перед операціями на кістках або суглобах, а також у спінальної нейрохірургії. Вона має свої переваги:

• свідомість людини повністю не вимикається;
• менше протипоказань для пацієнтів із серцево-дихальною недостатністю;
• більш легке стан при виході з наркозу, ніж при загальній анестезії.

2. Сильних неврогенних або фатальних болях, коли пацієнт не в змозі їх терпіти, а загальний наркоз недоступний.

3. При пологах для полегшення стану породіллі.

Для чого роблять пункцію спинного мозку в терапевтичних цілях?

Введення лікарських препаратів за допомогою пункції рекомендовано:

При наявності захворювань спинного чи головного мозку. У такій ситуації гематоенцефалічний бар’єр перешкоджає ефективності внутрішньовенного введення медикаментів. Енцефаліт, менінгіт, абсцес мозку лікується з допомогою епідурального введення препаратів.

При важких травмах у пацієнта, коли потрібне негайне вплив препаратів.

Свідчення

Всі показання для призначення спинномозкової пункції поділяються на абсолютні і відносні. Перша група включає діагнози, при яких проведення процедури є обов’язковим, а друга – якщо необхідна пункція в якості додаткової міри обстеження.

До абсолютним показниками відносять:

• підозра на інфекційне захворювання ЦНС;
• наявність злоякісних новоутворень, розташованих в оболонках мозку;
• лікворею;
• підозра на крововилив.

До відносних показань належать:

• діагностика розсіяного склерозу та інших демилиенизирующих захворювань;
• захворювання з системним ураженням периферичних нервів, які мають запальну природу – поліневропатії;
• діагностика септичній емболії судин;
• тривала лихоманка у дітей віком до 2 років;
• системні захворювання сполучної тканини.

Перед процедурою лікар обов’язково звертає увагу на виснаження пацієнта. У разі сильній дегідратації або спинальному стенозі проведення маніпуляції може бути ускладнене.

Протипоказання

Іноді проведення спинномозкової пункції може заподіяти більше шкоди пацієнтові, ніж користі. Іноді процедура небезпечна для життя.

У таких випадках проведення маніпуляції не рекомендовано:

• набряки мозку;
• різке підвищення ВЧТ;
• при оклюзійної гідроцефалії;
• діагностика об’ємного утворення в порожнині головного мозку;
• при висипаннях або рани на тілі в області попереку, особливо якщо вони супроводжуються гнійними відділеннями;
• у разі прийому медикаментів для розрідження крові;
• при наявності в анамнезі хворого захворювань системи згортання крові;
• крововилив, який стався внаслідок розриву аневризми;
• вагітність;
• блокада подпаутинного простору спинного мозку.

Проведення процедури передбачає виведення мінімальної кількості спинномозкової рідини, тому використовується тонка голка. Якщо діаметр інструменту підібраний неправильно, то є ризик виведення більшої кількості СМР.

Проведення пункції дітям

Показаннями до проведення процедури дитині можуть бути такі ж захворювання, як у дорослих. Частими випадками є інфекції або діагностика злоякісного новоутворення.

Батьки повинні бути інформовані про те, як робиться пункція спинного мозку, про ризики та протипоказання процедури. Як правило, одного з батьків просять бути присутнім під час маніпуляції і заспокоїти дитину, пояснивши йому необхідність цієї дії.

Зазвичай пункція проводиться без загального наркозу з допомогою місцевої анестезії. При наявності алергії, наприклад, на новокаїн, процедура може проводитися без знеболення.

Пункція дитині виконується в положенні тіла на боці, ноги зігнуті в колінах, стегна притиснуті до тулуба. Якщо у пацієнта є сколіоз, то процедуру проводять в сидячому положенні.

Підготовка

Перед підготовкою до процедури пацієнтів цікавить питання про те, чи небезпечна пункція спинного мозку. Якщо маніпуляція проведена правильно і без помилок, то хворому нічого не загрожує. Подібну процедуру проводять тільки кваліфіковані спеціалісти в умовах стаціонару.

Одними з небезпечних ускладнень пункції є занесення інфекції і пошкодження спинного мозку. Більш легкими наслідками можуть бути поява кровотечі і підвищення ВЧТ.

Щоб підготуватися до пункції, пацієнту необхідно:

• дати письмову згоду на проведення процедури;
• здати необхідні аналізи;
• зробити КТ або МРТ по рекомендації лікаря;
• повідомити лікаря про всі препарати, які людина приймає або приймав протягом останнього місяця;
• розповісти про алергічних проявах та інших станах організму, наприклад, про вагітності;
• зазвичай рекомендовано припинення вживання медикаментів за 2 тижні до призначеного обстеження;
• протягом 12 годин до процедури не дозволяється пити воду;
• рекомендовано присутність близької особи під час маніпуляції.

Хід виконання процедури

Маніпуляція проводиться в палаті або процедурному кабінеті після того, як пацієнт спорожнити сечовий міхур і переодягнеться в лікарняний одяг.

Далі виконується пункція:

У положенні лежачи на боці пацієнт згинає ноги в колінах і притискає їх руками до живота.

Людина згинає шию і притуляє голову до грудей. За медичними показаннями пункція може бути проведена в положенні сидячи.

Пацієнта просять не рухатися.

Місце уколу очищається і змащують антисептиком.

Вводиться місцева анестезія. Іноді пацієнту може знадобитися заспокійливий засіб.

Підключається рентген, який дозволить спеціалісту контролювати введення голки.

Підбирається спеціальна голка для пункції спинного мозку – голка Біра посиленої конструкції зі стилетом.

Робиться прокол між 3 і 4 або 4 і 5 хребцями поперекового відділу і проводиться забір ліквору.

Після закінчення процедури голка витягується і накладається стерильна пов’язка.

Пацієнт лягає на живіт і знаходиться в такому положенні не менше 3 годин.

Якщо місце проколу болить, можуть призначатися болезаспокійливі медикаменти.

Після взяття зразка ліквору пробірка відправляється на аналіз. Під час пункції лікар визначає тиск СМР, воно повинно бути 60 крапель в хвилину. Якщо є запальний процес, то тиск збільшується.

Що робити після процедури

Наслідки пункції спинного мозку можуть проявлятися при порушенні рекомендацій лікаря або неправильно проведеної процедури забору ліквору.

Пацієнту рекомендовано:

Дотримання нерухомого постільної режиму на животі без подушки протягом мінімум 3 годин після пункції.

Відразу після процедури вставати заборонено, інакше може статися витікання ліквору.

Для профілактики лікар може рекомендувати постільний режим протягом декількох діб.

Пацієнту забороняється піднімати тяжкості.

Перший час медичний персонал постійно перевіряє стан пацієнта.

Якщо аналіз ліквору в нормі, то пацієнту дозволено вставати через 2-3 дні після маніпуляції.

Пункція спинного мозку: чи боляче це?

Всіх пацієнтів перед проведенням процедури цікавить таке питання. Лікар повинен пояснити, що місце проколу буде обезболено і людина відчує тільки тиск. Головне перед пункцією – заспокоїтися і слідувати рекомендаціям нейрохірурга.

Відгуки пацієнтів про процедуру кажуть, що страх болю сильно перебільшений. Маніпуляція проходить швидко, голка має маленький діаметр. Виникають неприємні відчуття під час забору аналізу, але вони не схожі на гострий біль. Пацієнти відзначають віддалену ниючий біль.

У деяких випадках анестезія не застосовується, наприклад, при алергії на новокаїн. У подібному випадку біль буде неприємною, але терпимо. Важливо не рухатися, тоді ускладнень не буде.

Іноді після процедури пацієнти скаржаться на головні болі. Як правило, лікарі призначають болезаспокійливі.

Аналіз ліквору

При проведенні пункції спинного мозку ліквор збирається в 3 пробірки:

Перша – для загального аналізу. В лабораторії оцінюється щільність, колір, рН, прозорість СМР, визначається вміст білка і цитоз. Також можуть бути знайдені пухлинні й інші види клітин.

Друга – для біохімічного аналізу. За допомогою дослідження визначається рівень таких показників, як глюкоза, лактат, хлориди.

Третя – для мікробіологічного аналізу. Подібне дослідження проводиться для виявлення збудника. Виконується посів рідини і визначається чутливість до антибіотиків.

Якщо людина здорова, то його ліквор буде безбарвним та прозорим. Потемніння кольору свідчить про патології: крововиливі, жовтяниці, метастазах, підвищення білка. Каламутність з’являється при підвищенні лейкоцитів, що може говорити про бактеріальному, вірусному або паразитарних зараженні організму.

Якщо виявлена кров у лікворі

Після закінчення проведення пункції спинного мозку в лікворі може бути виявлена кров. Щоб визначити причину її домішки, оцінюються всі 3 пробірки з ліквором.

Виділяють дві причини аномалії:

Можливе пошкодження судини під час вчинення проколу. У такому разі ліквор червоного кольору буде присутнім в одній пробірці, а двох інших СМР стане чистіше.

Крововилив. У подібному випадку ліквор у всіх пробірках буде однаково яскраво-червоного кольору. При невеликому крововиливі ліквор може бути не пофарбований, але лабораторні аналізи виявляють зміни в ньому.

Наслідки процедури

Ускладнення пункції спинного мозку – рідкісне явище, яке спостерігається в середньому у 3 пацієнтів з 1000.

Ускладненнями можуть бути такими:

• Може утворитися холестеатома – епітеліальна пухлина, яка з’являється від занесення підшкірних епітеліальних клітин голкою.
• Протягом тижня можуть з’являтися головні болі через зменшення об’єму циркулюючого ліквору.
• Якщо під час процедури були пошкоджені судини чи нерви, то можуть спостерігатися: оніміння і втрата чутливості, біль, епідуральний абсцес, гематома.
• При недотриманні правил асептики можуть розвинутися інфекційні захворювання ЦНС.
• Якщо був пошкоджений спинний диск, то може з’явитися міжхребцева грижа.

Наслідки виявляються вкрай рідко. Процедура не вважається небезпечною або ризикованою при дотриманні алгоритму її проведення і правил асептики.

Пункція спинного мозку – важлива інформативна процедура, яка може істотно вплинути на ефективність лікування. Вона має свої показання та обмеження в її проведенні. Необхідність призначення маніпуляції визначає лікар після оцінки всіх ризиків та стану здоров’я пацієнта.